Гуренко Станіслав Іванович

Станісла́в Іва́нович Гуре́нко (30 травня 1936(1936-05-30), Іловайськ, Українська СРР, СРСР — 14 квітня 2013(2013-04-14), Київ, Україна) — український радянський політик, 1-й секретар ЦК КПУ. Член ЦК КПУ в 1981—1991 рр. Кандидат у члени Політбюро ЦК КПУ в березні 1987 — жовтні 1989 року. Член Політбюро ЦК КПУ в жовтні 1989 — серпні 1991 рр. Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань у 1980—1990 роках. Народний депутат СРСР у 1989—1991 р. Член ЦК КПРС у 1990—1991 рр. Член Політбюро ЦК КПРС у 1990 — серпні 1991 р. Кандидат економічних наук.

Станіслав Іванович Гуренко
Станіслав Іванович Гуренко
12-й Перший секретар ЦК КПУ
22 червня 1990 — 1 вересня 1991[джерело?]
Попередник Володимир Антонович Івашко
Наступник партія заборонена
Народився 30 травня 1936(1936-05-30)
Іловайськ, Донецька область, Українська РСР, СРСР
Помер 14 квітня 2013(2013-04-14) (76 років)
Київ, Україна
Похований
Байкове кладовище : 
Відомий як політик, економіст
Місце роботи ДВНЗ ДонНТУ
Громадянство  СРСР→ Україна
Національність українець
Освіта НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Політична партія КПРС
Нагороди
Підпис

Біографія

Народився 30 травня 1936 в Іловайську, Донецька область, УРСР, у родині вчителів.

Освіта

Кар'єра

З 1958 року — інженер-технолог, старший інженер-конструктор, завідувач лабораторії Сталінського (Донецького) машинобудівного заводу імені ЛКСМУ.

Член КПРС із 1961 року.

У 1963—1964 роках — старший викладач Донецького політехнічного інституту.

З 1964 року — заступник головного технолога, головний технолог, заступник головного інженера, головний інженер, з 1970 року — директор Донецького машинобудівного заводу імені Ленінського комсомолу України.

Політична діяльність

З 10 січня 1976 по травень 1980 року — секретар Донецького обласного комітету КПУ.

Із 26 березня 1980 по 24 квітня 1987 року — заступник Голови Ради Міністрів Української РСР.

Із 25 березня 1987 по 18 жовтня 1989 року — секретар ЦК КПУ.

З 18 жовтня 1989 по 22 червня 1990 року — 2-й секретар ЦК КПУ.

Із 22 червня 1990 по серпень 1991 року — 1-й секретар ЦК КПУ, член Політбюро ЦК КПРС.

Під час серпневого путчу 1991 року КПУ під його керівництвом підтримала ДКНС (ГКЧП) і була заборонена Президією Верховної Ради УРСР. Посаду Першого секретаря ЦК КПУ було ліквідовано.

У 1991—1998 роках — науковий консультант НВК «Енергія»; заступник директора НПП «Бета-3», головний радник правління Укрінбанку, заступник директора СП «Наваско».

Народний депутат України 12(1) скликання з березня 1990 року по січень 1993 року (склав повноваження за власним бажанням), Іванківський виборчий округ № 219, Київська область, член Комісії з питань Чорнобильської катастрофи. На час виборів - другий секретар ЦК КПУ.

Народний депутат України 3-го скликання з березня 1998 по квітень 2002 від КПУ, № 25 у списку. На час виборів - заступник директора СП «Наваско» (Київ), радник ЦК КПУ. Голова Комітету з питань економічної політики, управління народного господарства, власності та інвестицій (липень 1998 — лютий 2000), потім — член Комітету з питань економічної політики, управління народного господарства, власності та інвестицій; член фракції КПУ (із травня 1998 року). Член Ради НБУ (липень 1999 — травень 2000).

Могила Станіслава Гуренка

Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 по квітень 2006 від КПУ, № 7 у списку. Член фракції комуністів (із травня 2002), голова Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (із червня 2002).

Помер 14 квітня 2013 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 6).

Нагороди

Нагороджений орденами Жовтневої революції (29.05.1986), Трудового Червоного Прапора.

Джерела та література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.