Гюнтер Лютцов

Гюнтер Лютцов (нім. Günther Lützow; нар. 4 вересня 1912, Кіль — пом. 24 квітня 1945, поблизу Донауверта) — німецький військовий льотчик-ас за часів Третього Рейху. Протягом Другої світової війни здійснив більше за 300 бойових вильотів, здобувши 110 перемог у повітрі, а саме 5 — під час Громадянської війни в Іспанії, решту за часів Другої світової, у переважній більшості на Східному, а також 20 на Західному фронті. Оберст (1943) Люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами (1941).

Гюнтер Лютцов
Günther Lützow
Прізвисько «Франц» або «Францель»
Народження 4 вересня 1912(1912-09-04)
Кіль, Провінція Шлезвіг-Гольштейн
Смерть 24 квітня 1945(1945-04-24) (32 роки)
поблизу Донауверта, Швабія
загиблий у бою
Країна  Веймарська республіка
 Третій Рейх
Приналежність  Рейхсвер
 Вермахт
Вид збройних сил  Сухопутні війська (1931—1935)
 Люфтваффе (1935—1945)
Рід військ винищувальна авіація
Роки служби 1931–1945
Звання оберст
Формування J/88, JG 3, JG 51, JV 44
Війни / битви

Громадянська війна в Іспанії
Друга світова війна:
Західний фронт

Східний фронт

Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За Іспанську кампанію»
Золотий Іспанський Хрест з мечами та діамантами
Військова медаль (Іспанія)
За поранення (нагрудний знак)
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач в золоті з діамантами
 Гюнтер Лютцов у Вікісховищі

Біографія

Гюнтер Лютцов народився 4 вересня 1912 року в столиці провінції Німецької імперії Шлезвіг-Гольштейн місті Кілі в родині славетного адмірала Кайзерліхмаріне Фрідріха Лютцова. Племінник генерала піхоти Ебергарда Кінцеля.

Гюнтер Лютцов пішов добровольцем на військову службу до сухопутних військ Веймарської республіки у 1931 році. Одночасно він поступив на курси підготовки пілотів, що потай проводилися у Deutsche Verkehrsfliegerschule в Штаакені та Липецькій льотній школі в Радянському Союзі. По завершенню програми підготовки він прибув для проходження служби до Німеччини, а в 1934 році отримав призначення до винищувальної ескадри «Ріхтгофен».

У 1937 Г. Лютцов добровольцем приєднався до Легіону Кондор й бився в Іспанії командиром 2-ї ескадрильї 88-ї винищувальної групи німецьких ВПС, що змагалися на боці франкістів. За квітень-вересень 1937 він збив особисто п'ять ворожих літаків, за що був нагороджений Золотим Іспанським хрестом з мечами та діамантами.

Після повернення додому отримав призначення на посаду командиру 1-ї авіагрупи Jagdgeschwader 3. Брав участь у боях Французької кампанії; першу перемогу у небі Франції здобув 14 травня 1940 року. 21 серпня 1940 призначений командиром винищувальної ескадри JG 3, на чолі якої бився у битві за Британію та операції «Барбаросса».

18 вересня 1940 Лютцов за 15 збитих літаків противника нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста, а вже в Радянському Союзі 20 липня 1941 за 42 перемоги отримав дубове листя до Лицарського хреста. Буквально через три місяці, 11 жовтня 1941 молодий офіцер був удостоєний мечів до вищої військової нагороди Третього Рейху за 92 збитих ворожих літаки. 24 жовтня Лютцов збив три літаки й перетнув рубіж у 100 перемог у повітрі, ставши другим після В. Мельдерса асом-винищувачем, хто здобув стільки перемог. З вересня до листопада 1941 він одночасно виконував обов'язки командира Jagdgeschwader 51, замінивши постраждалого у повітряному бою Фрідріха Бекха, до прибуття нового керманича ескадри Карла-Готтфріда Нордманна.

Незабаром вище командування Люфтваффе видало наказ про заборону Г.Лютцову брати безпосередню участь у боях, проте молодий офіцер попросту ігнорував такий наказ й потай вилітав на бойові завдання. Здобувши ще дві перемоги. він отримав команду повернутися до Берліна, де отримав посаду в штабі генерал-інспектора винищувальної авіації А. Галланда. Він відповідав за усю денну винищувальну авіацію Люфтваффе, що билася на Сході з 11 серпня 1942 року.

У липні 1943 Лютцов призначений командувати усіма винищувальними формуваннями на Італійському театрі дій. З вересня 1943 до березня 1944 оберст Лютцов керував 1-ою винищувальною дивізією Люфтваффе, котра вела денні та нічні бойові дії на півночі західної Німеччини, у Бельгії та Голландії.

24 квітня 1945, намагаючись протистояти черговому рейду американських бомбардувальників на німецькі міста, він особисто брав участь у повітряному бою та на реактивному винищувачі Me 262 атакував B-26 Marauder американських ВПС поблизу Донауверта. Під час бою був збитий, й вірогідно загинув від зіткнення. Його тіло ніколи не було знайдене.

Див. також

Примітки

    Література
    • Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Vienna, Austria: Selbstverlag Florian Berger. ISBN 978-3-9501307-0-6.
    • Caldwell, Donald; Muller, Richard (2007). The Luftwaffe Over Germany: Defense of the Reich. London: Greenhill books. ISBN 978-1-85367-712-0.
    • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtsteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
    • Forsyth, Robert (2011). Aces of the Legion Condor. Oxford, UK: Osprey Publishing. ISBN 978-1-84908-347-8.
    • Obermaier, Ernst (1976). Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe 1939—1945 Band II Stuka- und Schlachtflieger. Mainz, Germany: Verlag Dieter Hoffmann. ISBN 978-3-87341-021-3.
    • Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
    • Weal, John (2013). Aces of Jagdgeschwader 3 'Udet'. Oxford, UK: Osprey Publishing. ISBN 978-1-78096-300-6.

    Посилання

    Відео
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.