Гіацинт (рослина)

Гіаци́нт (від грец. Ὑάκινθος, Hyacinthus) рід багаторічних цибулинних рослин родини гіацинтових (Hyacinthaceae) або холодкових (Asparagaceae), у разі внесення до неї всієї родини гіацинтових, як це пропонується системою APG II. Раніше, наприклад у системах Тахтаджяна і Кронквіста, рід часто відносили до родини лілійних (Liliaceae).

?
Гіацинт

Hyacinthus orientalis
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Холодкові (Asparagaceae)
Підродина: Scilloideae
Триба: Hyacintheae
Підтриба: Hyacinthinae
Рід: Гіацинт (Hyacinthus)
L., 1753
Види
  • Hyacinthus litwinowii
  • Hyacinthus orientalis
  • Hyacinthus transcaspicus
Посилання
Вікісховище: Hyacinthus (Hyacinthaceae)
Віківиди: Hyacinthus
EOL: 23768922
IPNI: 24372-1
ITIS: 500338
NCBI: 82024

Рід гіацинт нараховує близько 30 видів, найвідоміший гіацинт східний (Hyacinthus orientalis).

Опис

Гіацинти — цибулинні багаторічні трави.

Цибулина — від 6 см у діаметрі, тверда, складається з м'ясистих 16-20 запасаючих лусочок, та щільно з'єднаних покривних лусок. Стебло є продовження основи рослини. Листя пряме, загострене, широколінійне, ясно-зелене, за довжиною рівне стеблу або трохи коротше, на поверхні землі утворює розетку.

Гіацинт

Дзвоникоподібні квіти зібрані на верхівці у нещільній китиці. Квітки  на коротких квітконіжках, прямостоячі, горизонтально відхилені, і в нижній частині — злегка пониклі, з подвійними приквітками. Оцвітина трубчасто-воронкоподібна — синього, червоного, білого, фіолетового, рожевого забарвлення, пахуча.

Плід — м'ясиста, соковита коробочка з трьома відділеннями, у яких міститься насіння.

Квітне гіацинт у квітні — на початку травня (цвітіння триває 20—25 днів, а в теплішу погоду скорочується до 10—14 днів)

Гіацинти не переносять застій води.

Гіацинт

Батьківщиною гіацинтів вважається Середземномор'я, зокрема Мала Азія, зараз у дикій природі зустрічається у Південній Європі, Західній Азії, Африці тощо. В культурі гіацинт східний — декоративна рослина.

В Україні ростуть як дикі, так і окультурені гіацинти — вирощують у відкритому[1] (під легким прикриттям) і закритому ґрунті.

Вирощування і догляд

При вирощуванні і догляді гіацинтів слід дотримуватись таких правил:

  • вологість повітря: без обприскування;
  • температурний режим: взимку цибулини тримають при температурі 5-8 °С, у період цвітіння — 18-20 °С;
  • пересаджування: цибулини спеціально підготовлені для вигонки до Різдва, потрібно висаджувати у вересні, на січень — березень — в жовтні;
  • підживлення: весна-літо — 1 раз на 2 тижні мінеральними добривами, осінь-зима — без підживлення;
  • розмноження: восени дочірніми цибулинами;
  • шкідники: вражається рідко.
Hyacinthus orientalis культивований
Можливі труднощі при вирощуванні
  • жовтаве листя — найімовірнішою причиною є протяги. Іншими причинами можуть бути неправильний полив і недостатнє освітлення.
  • пуп'янки не розкриваються — неправильний полив.
  • опадання пуп'янків — спричинюється потраплянням води на пуп'янки при недбалому поливі.
  • неодночасне цвітіння цибулин — найімовірнішою причиною є первинно різний розмір чи сила цибулин.
  • довге мляве листя — рослину занадто довго тримали у темряві; іншою причиною може бути недостатня освітленість у період цвітіння.
  • уповільнений ріст — недостатньо тривалий період спокою: переносити рослину у приміщення можна тоді, коли паростки досягнуть 2,5-5 см заввишки; іншою причиною може бути недостатнє поливання.
  • відсутність квітів — може спричинити як неправильний вибір цибулин (недостатньо великі цибулини), так і передчасне перенесення на яскраво освітлену ділянку (на сонце); цвітіння може стримувати і недостатній полив.
  • деформовані квітки — основні причини: яскраве світло і занадто висока температура у період спокою. У цей період температура не повинна перевищувати 5 °С. Не можна тримати рослину в задушливій шафі або в неопалюваній, але сонячній кімнаті.
  • гниючі квітки — перезволоження; у прохолодних умовах ємність без дренажних отворів швидко перезволожується.

Види

Найвідоміший вид «Гіацинт східний» Hyacinthus orientalis в дикій природі зустрічається на території Далмації, Греції та в Малій Азії, де квітне з ранньої весни. Особливої уваги гіацинтові в Європі стали приділяти з XV століття; відтоді вивели понад 300 високоякісних сортів. Проте, їх загальна кількість набагато більша. Зараз відомо тисячі сортів гіацинта, і щороку з'являються нові. Суцвіття рослин мають різноманітне забарвлення — білі, жовті, червоні, рожеві різних відтінків, блакитні, лілові і сині до майже чорного. Деякі сорти мають строкате забарвлення. Зустрічаються махрові та прості гіацинти. Зазвичай, прості гіацинти крупніші і правильної форми. Гарний, правильно вирощений гіацинт, має відповідати певним вимогам: листя направлене вгору; стебло прямостояче не переплутане з листям; чим більше квітів, тим краще; суцвіття рівне, трохи конічне або циліндричне; квіти розміщені горизонтально, не пониклі.

Походження назви

Отримав назву від імені персонажа давньогрецької міфології. Гіацинт — юнак неймовірної краси, якого кохав Аполлон. Коли Аполлон навчав його метати диск, закоханий в Гіацинта бог вітру (за різними версіями міфа Зефір або Борей) з ревнощів спрямував кинутий Аполлоном диск в голову Гіацинта. Юнак помер, і тоді Аполлон із його крові створив квітку.

Галерея

Примітки

Джерела та література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.