Гібіск

Поширені у Старому та Новому світі, у субтропіках та тропіках. Культивується у різко-континентальному кліматі.

На території Євразії поширені кілька видів:

• Гібіск сирійський (Hibiscus syriacus) — у південно-східному районі Закавказзя:
• Гібіск трійчастий, або північний (Hibiscus trionum) [syn. Hibiscus ternatus Cav.], — поширений на Далекому Сході Росії, півдні України й далі до Західної Європи. У помірному поясі на відкритому повітрі він приживається лише в місцевостях з найслабшими зимами, наприклад на південному березі Криму. У південній Німеччині вони не дуже добре переносять місцевий клімат. Також не особливо добре, але достатньо для визрівання насіння, ці рослини ростуть на південному сході Казахстану.
• Гібіск конопляний, або кенаф (Hibiscus cannabinus).

Гібіск. Кінбурнський півострів, Україна.

Гібіск болотяний

Найпоширеніший вид — гібіск болотяний (Hibiscus moscheutos) з великими квітами, шириною до 12 см, рожевими, з пурпуровими або карміновими плямами в основі віночка.

Гібіски можуть бути кущами, напівкущами, деревами або травами. Листки більш-менш надрізні або цілі, черешчаті. Квітки пазушні, зазвичай поодинокі та іноді скупчені в кінцеву китицю, 5-мірні, двостатеві; у більшості видів великі, витончені, з яскраво забарвленими віночками, які різного кольору, часто з темним центром; чашечка дзвоноподібна, рідше неглибоко чашоподібна або трубчаста, 5-лопатева або 5-зубчаста, стійка. Плід у вигляді коробочки від циліндричної до кулястої форми, що розпадається на 5 стулок із ниркоподібними насінинами, покритими пушком або залозистими волокнами.

З квіток Hibiscus sabdariffa виготовляють напій каркаде. Більшість гібісків давно культивують у садах та оранжереях як декоративні рослини для живих огорож та заради витонченості їх квітів. Є привабливою кімнатною рослиною. Потребує тепло, багато світла та простору. При правильному обрізанні та поливанні може квітнути цілий рік. Найпоширеніша в кімнатній та оранжерейній культурі вид — так звана китайська рожа (Hibiscus rosa-sinensis). Це чагарник з квітами різних кольорів (часто — червоні), як прості, так і махрові. Батьківщиною його вважають Малайський архіпелаг. У тропіках культивують усюди у садах.

різнокольорові гібіски в Шарм-еш-Шейху

В останні 15 — 20 років виведена величезна кількість сортів гібіску китайської рожі (Hibiscus rosa-sinensis) різноманітної форми та поєднання кольорів. При запиленні використовували гібіски кількох інших видів. Hibiscus moscheutos — трав'янистий багаторічний вид, дуже поширений у субтропічному (і більше південному) кліматі. В останні роки все ширше використовують у садах більш північних районів. Крім перерахованих вище, відомо ще кілька десятків видів та сортів, які використовують не лише як декоративні рослини. Наприклад, гібіск конопляний, або кенаф (Hibiscus cannabinus), дає добрий прядильний матеріал, для чого його й розводить у багатьох тропічних країнах.

Рід включає понад 150 видів[2].

Список видів[3]:

Деякі види, що раніше зараховували до гібіску, нині відносять до інших родів, наприклад бамія їстівна Abelmoschus esculentus (L.) Moench до 1794 описували як Hibiscus esculentus.

• Гібіскус // Нова енциклопедія кімнатних рослин / Цвєткова М.. — Харків : ВД «ШКОЛА», 2013. — С. 39. — ISBN 978-966-429-165-8.
• Гібіскус // Садові декоративні рослини / Олєйнікова О. М.. — Харків : «Веста», 2010. — С. 117.
• Детально про тропічного гібіска