Гілберт Ньютон Льюїс

Ґі́лберт Нью́тон Лью́їс (англ. Gilbert Newton Lewis; 23 жовтня 1875 року — 23 березня 1946 року) — американський хімік, фізхімік. Відомий своїми роботами по хімічному зв'язку, фотохімії, кислотно-основною теорією; вперше отримав важку воду.

Ґілберт Ньютон Льюїс
англ. Gilbert Newton Lewis
Ім'я при народженні англ. Gilbert Newton Lewis
Народився 23 жовтня 1875(1875-10-23)[1][2][…]
Веймут, Норфолк, Массачусетс, США[3]
Помер 23 березня 1946(1946-03-23)[3][1][…] (70 років)
Університет Каліфорнії (Берклі), Берклі, Аламеда, Каліфорнія, США
Країна  США
Діяльність хімік, фізик, викладач університету, письменник-документаліст
Alma mater Гарвардський університет і Массачусетський технологічний інститут
Галузь фізична хімія
Заклад Університет Каліфорнії (Берклі) і Массачусетський технологічний інститут
Ступінь професор
Науковий керівник Теодор Вільям Річардс
Відомі учні Каша Михайло
Гарольд Клейтон Юрі
Членство Лондонське королівське товариство, Національна академія наук США, Академія наук СРСР, Шведська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук і Російська академія наук
Відомий завдяки: відкриття ковалентного зв'язку,
Кислотно-основна теорія Льюїса
Нагороди

медаль Вілларда Гіббза

honorary doctor of the University of Madrid Complutensed (1934)

медаль Деві (1929)

іноземний член Лондонського королівського товариства

 Гілберт Ньютон Льюїс у Вікісховищі

Біографія

Ґілберт Льюїс народився 23 жовтня 1875 року в містечку Веймут біля Бостона, штат Массачусетс. Але в 1884 його сім'я переїхала в штат Небраска. З раннього дитинства був дуже розвиненим. Навчався 2 роки в університеті Небраски, в 1893 році перевівся в Гарвардський університет, де отримав ступінь бакалавра в 1896 році. Після закінчення університету рік працював викладачем, тоді вернувся в Гарвардський університет, де захистив у 1899 році докторську дисертацію по термодинаміці амальгам цинку та кадмію під керівництвом Теодора Вільяма Річардса[4].

У 1900–1901 роках стажувався в лабораторіях Вільгельма Оствальда в Лейпцигу та Вальтера Нернста в Ґеттінгені. Після поїздки повертається у Гарвард, де працює молодшим викладачем. У 1904 році переїжджає в Манілу, де рік обіймає посаду керівника Палати ваг і мір. У 1905 році Льюїс прийняв пропозицію з МІТ, де працював під керівництвом А. А. Нойса до 1912 року. У МІТ він продовжував працювати над термодинамічними системами та розвитком сучасної термодинаміки.[5]

Помер Льюїс 23 березня 1946 року в своїй лабораторії в Берклі.

Див. також
  • Кислотно-основна теорія Льюїса

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. SNAC — 2010.
  3. Льюис Гилберт Ньютон // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Gilbert N. Lewis
  5. Harold H. Harris. A Biography of Distinguished Scientist Gilbert Newton Lewis // J. Chem. Educ.. — 1999. — Т. 76, вип. 11. — С. 1487. — DOI:10.1021/ed076p1487. Процитовано 06.06.2012.(англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.