Гільське
Гільське (пол. Hulskie) — зникле українське село на території гміни Чорна Бещадського повіту Підкарпатського воєводства Республіки Польща на лівому березі Сяну.
_-_cerkwisko.jpg.webp) Координати 49°14′20″ пн. ш. 22°31′53″ сх. д.
|
Назва
У ході кампанії ліквідації українських назв село в 1977—1981 рр. називалось Станіславув (пол. Stanisławów).
Історія
Задокументоване коло 1580 року як село на волоському праві у власності Кмітів. До 1772 р. село знаходилося в Сяноцькій землі Руського воєводства.
У 1772—1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. В 1882 р. село входило до Ліського повіту та налічувало 227 жителів визнання греко-католицького і 28 римо-католицького.
У 1919—1939 рр. входило до Ліського повіту Львівського воєводства (у 1934—1939 рр. — ґміна Затварниця). У 1921 році село налічувало 52 будинки і 332 мешканці (298 визнання греко-католицького, 4 визнання римо-католицького і 30 осіб визнання юдейського). Також був фільварок.
У 1939 році в селі проживало 430 мешканців, з них 400 українців і 30 євреїв[1].
У 1946 р. більшість жителів села вивезене до СРСР. Решта (7 родин) 1947 році в рамках операції Вісла відділами Війська Польського насильно виселені понімецькі землі[2]
Церква
Збудована 1820 р. мурована церква св. Вмч. Параскеви належала до парафії Криве Затварницького деканату (з 1924 р. — Лютовиського), до якої також належала філія в селі Творильне. Після виселення україців з церкву пограбували і зірвали дах.
Сучасність
Зараз залишаються руїни церкви і дзвіниці та щораз слабші сліди забудови села. Поряд є рештки цвинтаря з п'ятьма вцілілими кам'яними надгробками. Також є сліди будівель фільварку і млина.
Примітки
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 42.
- Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок
Посилання
- Hulskie // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 208. (пол.)
- Historia wsi
- Hulskie(пол.)