Менцинський Модест Омелянович
Моде́ст Омеля́нович Менци́нський (29 квітня 1875, Великі Новосілки — 11 грудня 1935, Стокгольм) — український оперний співак-тенор.
| Менцинський Модест Омелянович | |
|---|---|
 Зображення | |
| Модест Менцинський | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 29 квітня 1875 |
| Місце народження | c. Великі Новосілки (тепер Мостиський район, Львівська область, Україна) |
| Дата смерті | 11 грудня 1935 (60 років) |
| Місце смерті | Стокгольм |
| Поховання | Стокгольм |
| Професії | співак |
| Співацький голос | тенор |
| Жанри | тенор |
 Файли у Вікісховищі | |
Життєпис
Модест Менцинський народився в селі Великих Новосілках (тепер Мостиський район, Львівська область) у родині сільського священика УГКЦ. Менцинські походили з давнього лемківського роду з села Мацина (Менцина) в Бескидах. Модест виростав у селі Хідновичах, куди 1888 р. переїхали його батьки. Він з раннього дитинства захоплювався народними піснями, обрядами.
Від батька отримав основи нотної грамоти. Навчався в гімназії — до шостого класу в Дрогобичі, пізніше в Самборі, яку закінчив у 1896 році. З 1896 до 1899 року навчався у Львівській духовній семінарії. У Львівській духовній семінарії одним з його вчителів співу о. Ісидор Дольницький.
Мистецтвом співу оволодів під керівництвом професора Львівської консерваторії Валеріана Висоцького та Юліуса Штокгаузена у м. Франкфурті-на-Майні (Німеччина). На канікули Модест приїжджав до Галичини і давав концерти в Перемишлі, Львові, Станіславі (Івано-Франківську), Стрию, Тернополі, Самборі та інших містах. 18 березня 1901 року вперше дебютував на франкфуртській сцені в опері Ф. Флотова «Марта» (партія Ліонеля). Виступав на оперних сценах багатьох міст Європи. У 1904–1908 роках — перший тенор Королівської опери у Стокгольмі.
Одружився 1905 року в Стокгольмі зі шведкою Клері Дегн. Вона завжди відвідувала спектаклі, в яких виступав Модест Омелянович, пізніше давала оцінку його співу і гри. Мав двох синів — Івана (Ганса) та Юрія.
1905 року Менцинський виступав у Лондоні в Королівському театрі Ковент-Гарден. 1903 і 1908–1909 роках співав у Львівській опері, а в 1910–1926 був солістом опери у Кельні. Виступав також у Мюнхені, Дармштадті та Берліні. З 1926 року знову співав у Стокгольмській опері. Невдовзі відкрив там школу співу, в якій сам викладав вокал. Він був фактично творцем шведської вокальної школи, яку так талановито продовжив його учень Арне Суннегорд.
Модест Менцинський прославився виконанням партій в операх Р. Вагнера («Зігфрід», «Лоенгрін», «Летючий голландець», «Тангейзер», «Валькірія», «Загибель богів», «Тристан та Ізольда»). Серед інших партій: Радамес («Аїда», Дж. Верді), Отелло («Отелло», Дж. Верді), Надір («Шукачі перлів», Ж. Бізе), Каніо («Паяци», Р. Леонкавалло), Єлеазар («Дочка кардинала», Ж. Галеві), Ірод («Саломея», Р. Штрауса) та інші. В його репертуарі було 50 опер.
Менцинський часто виступав з концертами на батьківщині, залучаючи до участі в них хорові колективи, зокрема, львівський «Боян», «Бандурист». У лютому 1916 року влаштував концерт для полонених українців у австрійському таборі Венцляр. Менцинський, як невтомний популяризатор української музичної культури за кордоном, постійно виконував твори українських композиторів: Миколи Лисенка («Очі горять», «Минають дні», «Гомоніла Україна», «Мені однаково» — всі на слова Тараса Шевченка), Д. Січинського («Дума про гетьмана Нечая», «Як почуєш вночі» на слова І. Франка), Я. Ярославенка («Гей, закуй мені зозуле» на слова В. Пачовського, С. Людкевича).
Помер 11 грудня 1935 року. Був похований на католицькому кладовищі в Стокгольмі.
Про творчість Модеста Менцинського
 |
Мабуть, без перебільшення можна сказати, що Менцинський уперше показав у Галичині, а може, і взагалі в Україні, музику до «Кобзаря» в її найкращому і найвірнішому вигляді і став першим класичним виконавцем у нас стилю М. Лисенка… Ніхто, мабуть, тут досі не може забути того велетенського враження, яке робив Менцинський виконанням пісень «За думою дума», «Гомоніла Україна» або «Гетьмани, гетьмани»… Справді, так виконувати ці пісні не міг би ніякий чужий артист, хоч би і найбільший, а лиш український з крові і кості |  |
Вшанування
- Урядові нагороди
- Вулиця у Львові
Фотографії
Менцинський — Трістан в опері «Трістан та Ізольда» Ріхарда Вагнера
Менцинський в опері Нюрнберзькі мейстерзінгери. Шведська поштова листівка зі світлиною Менцинського.
Менцинський — Йонтек в опері «Галька» Станіслава Монюшка
Джерела
- Деркач І. Модест Менцинський. Нарис. — Львів : Каменяр, 1969.
- Довідник з історії України (2-е видання). — Київ, 2001,
- Ясь О. В. Менцинський Модест Омелянович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 616. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Модестові Менцінському Полонені Українці Вецлярського табору. — Вецляр : У друк. ”Союза Визволення України” у Вецлярі, 1916?. — 24 с. — (Вецлярська бібліотека українських полонеників ; № 2).
Література
- Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр : [монографія] : Ч.ІІ. – Івано-Франківськ, «Плай» 2012. – С.316-319
- Гусар Ю. "Незабутній концерт" (у Чернівцях виступав оперний співак Модест Менцинський) / Юхим Гусар // Буковинське віче. - 2012 ("23). - С. 4.
Посилання
- Менцинський Модест Омелянович // Українська музична енциклопедія. Т. 3: [Л – М] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — С. 372-373.
- Менцинський Модест Омелянович // ЕСУ
- Менцинський Модест Омелянович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 173.
- Менцінський Модест // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 955-956. — 1000 екз.
- Модест Менцинский (1) Радиопередача о М. Менцинском цикла М. Малькова «Из коллекции редких записей» (рос.)
- Модест Менцинский (2) Радиопередача о М. Менцинском цикла М. Малькова «Из коллекции редких записей» (рос.)