Гінріх Лозе

Гінріх Лозе (нім. Hinrich Lohse; 2 вересня 1896, Мюленбарбек 25 лютого 1964, Мюленбарбек) — високопоставлений діяч НСДАП і Третього рейху, один з організаторів і керівників окупаційного режиму на території СРСР, рейхскомісар рейхскомісаріату Остланд.

Гінріх Лозе
нім. Hinrich Lohse
Народився 2 вересня 1896(1896-09-02)[1][2]
Мюленбарбек, Штайнбург, Шлезвіґ-Гольштейн, Німеччина[2]
Помер 25 лютого 1964(1964-02-25)[1][2] (67 років)
Мюленбарбек, Штайнбург, Шлезвіґ-Гольштейн, ФРН[2]
Країна  Німеччина
Діяльність політик
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна
Членство СА і Militant League for German Cultured
Посада депутат Рейхстагу Веймарської республікиd, депутат рейхстагу Третього рейхуd і член Ландтагу Пруссіїd
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[2] і Schleswig-Holsteinische Bauern- und Landarbeiterdemokratied
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Золотий партійний знак НСДАП
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг II класу

Біографія

На початку Першої світової війни був призваний в армію, воював на Західному фронті. Після поразки Німеччини у війні, з 1919 по 1922 рік працював банківським клерком.

На початку 1923 року Лозе залишив службу в банку і вступив в НСДАП (партійний квиток № 37 522). Тут Лозе тісно зблизився з Грегором Штрассером. Гінріх Лозе, політик-початківець, заручився підтримкою Штрассера і завдяки його клопотанням 22 лютого 1925 року одержав вигідне призначення на пост гауляйтера Шлезвіг-Гольштейна, що можна було розцінити як успішний початок політичної кар'єри. Партія, однак, переживала не найкращі часи, і в підсумку через численні внутрішньопартійні інтриги і несхвальне ставлення офіційної влади (викликане скандальним Пивним путчем) її діяльність виявилася під забороною. Події розвивалися стрімко, і вже незабаром заборона була знята, не без участі братів Штрассерів. Гінріх Лозе вдруге вступив в НСДАП 13 липня 1925 року, і ось вже з цієї пори почалася ціла низка призначень партійного функціонера, який знову і знову виправдовував довіру своїх впливових покровителів. Незабаром він увійшов до складу ландтагу Пруссії. Потім, з 1928 по 1929 рік, Лозе займав важливу посаду начальника (комісара) гау Гамбург.

На початку тридцятих Лозе чекав черговий кар'єрний зліт. Він зумів зарекомендувати себе надійним і працездатним виконавцем, що володіє яскраво вираженими адміністративними здібностями. 15 липня 1932 року отримав нове призначення на посаду ландесінспектора НСДАП в підвідомчій йому області «Північ». Потім настав 1933 рік, який, без сумніву, можна вважати кульмінаційним у кар'єрі Лозе. За рік Гінріх Лозе різко просунувся по кар'єрній драбині. 30 січня він удостоївся звання обергруппенфюрера СА. У травні Лозі отримав призначення на пост обер-президента землі Шлезвіг-Гольштейн. Окрім цього, Лозе удостоївся статусу прусського державного радника. Через деякий час, вже в 1935 році, Гінріх Лозе був призначений імперським комісаром оборони XI військового округу.

Діяльність в рейхскомісаріаті Остланд

17 липня 1941 року Лозі отримав призначення на посаду рейхскомісара окупованих східних територій рейхскомісаріату Остланд. Саме на цій посаді Лозе здобув свою печальну славу. До складу рейхскомісаріату входили території Латвії, Естонії, Литви, Білорусії, які отримали статус генеральних комісаріатів зі своїми власними керівниками.

Штаб-квартира Лозе розташовувалася в Ризі. На території рейхскомісаріату Остланд були здійснені численні каральні акції проти мирного населення.

Будучи рейхскомісаром Остланду, Лозе одночасно продовжував виконувати обов'язки обер-президента землі Шлезвіг-Гольштейн. Восени 1944 року, в ході широкомасштабного наступу радянських військ, він фактично втік із Прибалтики. 6 травня 1945 року Лозе на вимогу британського командування був зміщений зі свого поста, а незабаром заарештований.

Післявоєнний період

У 1948 році Гінріх Лозе постав перед судом з денацифікації в Білефельді. «Кривавий Гінріх» був засуджений до десяти років тюремного ув'язнення. У 1951 році було прийнято рішення звільнити в'язня за станом здоров'я. Останні роки життя екс-рейхскомісар прожив порівняно спокійно в рідному містечку, де і помер в 1964 році.

Нагороди

Галерея

Примітки

  1. Munzinger Personen
  2. The Hitler Book: The Secret Dossier Prepared for Stalin — 2005.

Джерела

  • Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. 2. Auflage, Frankfurt a.M. 2007, ISBN 978-3-596-16048-8, S. 378 f.
  • Jörg Fligge: Lübecker Schulen im "Dritten Reich": eine Studie zum Bildungswesen in der NS-Zeit im Kontext der Entwicklung im Reichsgebiet, Schmidt-Römhild, Lübeck 2014, S. 980 (Biographische Hinweise).
  • Wistrich, Robert (1995). Who's Who in Nazi Germany. Routledge.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.