Гірчак зміїний

Гірча́к змії́ний (Persicaria bistorta L.) багаторічна рослина родини гречкових, яку донедавна відносили до роду гірчак, а тепер — до роду Persicaria, а інколи й до роду Bistorta під назвою Bistorta officinalis (Raf.).

Гірчак зміїний
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Гречкові (Polygonaceae)
Рід: Bistorta
Вид:
Гірчак зміїний (B. officinalis)
Біноміальна назва
Bistorta officinalis
Delarbre, 1800
Синоніми

Bistorta major Gray, nom. illeg.
Colubrina intorta Friche-Joset & Montandon, nom. illeg.
Persicaria bistorta (L.) Samp.
Polygonum amoenum Salisb., nom. illeg.
Polygonum ampliusculum Gand.
Polygonum bistorta L.
Polygonum bistortoides Boiss., nom. illeg.
Polygonum bourdinii Gand.
Polygonum carthusianorum Gand.
Polygonum carneum K.Koch
Polygonum pilatense Gand.

Назва

Також відома під народними назвами ра́кові ши́йки, змійови́к, криве́ зі́лля, черевна́ трава́, бля́шечки, горлець, дику́ша, левурда́, рачинець, рачки, ужовник В англійській назві також обігрується семантичний зв'язок зі зміями: snakeroot, snake-root, snakeweed.

Опис

Трав'яниста рослина заввишки 30—100 см. Кореневище звивисте, в розрізі червонувато-буре, від нього відходять корені. Листки загострені, причому прикореневі мають довгі крилаті черешки, знизу сіруваті, стеблові листки з розтрубами. Суцвіття — густий колос, піднесений на квітконосі, складається з рожевих квіток. Плід сім'янка.

Кореневище містить 15—20 % дубильних речовин, 0,5 % галової кислоти, 0,45 % глюкози, парарабін, 30 % крохмалю, 10 % білкових речовин, а також барвники, каротин, Вітамін C.

Екологія та поширення

Квітне з кінця травня до середини липня.

Росте на вологих луках, лісових вогких галявинах, в зелено-вільхових і жерепнякових заростях.

Застосування

Кореневища використовують у шкіряній промисловості, з них добувають жовту і чорну фарби. Гірчак зміїний — добрий медонос. Він також застосовується у декоративному садівництві: сорт 'Superba' з великими показними суцвіттями відзначений премією Королівського садівничого товариства (Велика Британія).

В медицині з лікувальною метою використовують кореневища, які замінюють імпортну ратану.

В народній медицині кореневища відомі як сильно в'яжучий засіб. Застосовується при проносах всередину і для промивань. Рідкий екстракт призначається по 30—40 крапель на прийом, відвар (15—20 г на 200 г води) — по столовій ложці 3—4 рази на день. Крім того, в народній медицині використовують кореневище як в'яжучий засіб при лікуванні ран, кровотеч, чиряків, при хворобах сечового міхура.

При каменях жовчного і сечового міхурів п'ють відвар з кореневища (20 г на 1 л води, варять 15 хв), п'ють 0,5 склянки три рази в день.

У харчуванні

Висушені і перемелені кореневища можна використовувати як додаток до зернового борошна під час випікання хліба. Для цього його викопують восени, промивають у воді, відрізують стебельця та очищають від залишків листя й численних дрібних корінців. Розрізані на невеличкі шматки кореневища декілька разів вимочують у воді, доки не втратять гіркуватий смак та червоний колір.[1]

Галерея

Див. також

Примітки

  1. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.95

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.