Даман капський

Зовні, особливо здалеку, нагадують великих пискух або коротковухих кроликів. Довжина тіла 30-58 см, вага — 1,4-4 кг. Самці трохи більші за самок. Хвіст зовні непомітний. Волосяний покрив короткий і досить грубий; зверху забарвлений в коричнево-сірий колір, на боках яснішає, низ тіла кремовий, але забарвлення сильно різниться між підвидами. Дослідження в капських областях (південь ПАР) показали, що в вологіших місцях проживання волосяний покрив темніший. По центру спини, на стику грудного й поперекового відділів, розміщена незвичайна залоза відома тільки в даманових. Залоза позначена голим клаптем різного кольору й овальної форми, близько 15 мм у дорослих особин. Залоза оточена довгими волосками жовтого, помаранчевого, коричневого або чорного кольору. Залоза виробляє характерний для виду запах і, схоже, виконує соціальні функції за допомогою маркування каменів. Залози найактивніші під час шлюбного періоду. На писку чорні вібриси завдовжки до 18 см. Передні кінцівки — стопоходячі, задні — напівпальцеходячі. Підошви завжди вологі через сильне потовиділення, що допомагає даманам лазити по каменях, — своєрідний пристрій стоп примушує їх діяти як присоски. Зубна формула постійних зубів: I 1/2, C 0/0, P 4/4, M 3/3 = 34.

До 1995 р. в роді даман виділяли ще кілька видів: лат. Procavia habessinica, лат. Procavia johnstoni, лат. Procavia ruficeps і ін., які в наш час^[коли?] включені в лат. Procavia capensis як підвиди.

Поширений від Сирії, Ізраїлю і Північно-східної Африки до ПАР. На південь від Сахари мешкає майже повсюди. Ізольовані популяції є в горах Лівії і Алжиру.

Капські дамани населяють скелі, крупно каменисті розсипи, останці або кам'янисті чагарникові пустелі. Притулок знаходять серед камнів або в порожніх норах інших тварин (трубкозубів, сурікат). Живуть колоніями від 5-6 до 80 особин. Крупні колонії діляться на сімейні групи, очолювані дорослим самцем. Капські і гірські дамани (лат. Heterocxyrax) іноді живуть змішаними групами, займаючи одні і ті ж притулки. Активні в світлу частину доби, особливо вранці і ввечері, але іноді виходять на поверхню і в теплі місячні ночі. Велику частину дня проводять, відпочиваючи і гріючись на сонці — слабо розвинена терморегуляція примушує температуру тіла даманів коливатися протягом дня. Годуються переважно травою, плодами, і корою чагарників; рідше поїдають тваринну їжу (сарану). Незважаючи на незграбний вигляд, ці звіри дуже рухомі, легко лазять по прямовисних скелях.

Диплоїдна кількість хромосом, 2n=54: 21 пара акроцентричних, 2 пари відносно великих субметацентричних і три пари малих метацентричних аутосом; X-хромосома є найбільшою хромосомою, Y-хромосома дуже мала, акроцентрична.[1]

М'ясо дамана їстівне; є думка, що «зайці», що згадуються в Біблії (зокрема, в Левиті), як некошерні тварини, насправді — дамани. Інше місце де в Біблії можливо згадуються дамани — це Повторення закону (14:7,8). Деякі південноафриканські племена використовують сечу даманів (лат. hyraceum), що кристалізувалася, як лікарський засіб при судомах і епілепсії. Молоді дамани в неволі приручаються, дорослі тварини залишаються злими і агресивними.