Даніель Кампора

Даніель Х'юго Кампора (30 червня 1957, Сан-Ніколас-де-лос-Арройос) – аргентинський шахіст, гросмейстер від 1986 року.

Даніель Кампора
Дрезден, 2008 рік
 Дрезден, 2008 рік
Країна  Аргентина
Народження 30 червня 1957(1957-06-30) (64 роки)
Сан-Ніколас-де-лос-Арройос
Титул Міжнародний майстер (1975)
Гросмейстер (1976)
Рейтинг ФІДЕ 2423 (жовтень 2017 року)
Піковий
рейтинг 		2565 (липень 1992 року)

Шахова кар'єра

Першого значного успіху досягнув 1975 року, здобувши звання чемпіона країни в категорії серед юнаків. У 1976 році поділив 4-те місце на чемпіонаті світу серед юніорів до 20-ти років, який відбувся в Гронінгені. Упродовж багатьох років належав до когорти провідних аргентинських шахістів. Між 1978 і 2008 роками дев'ять разів представляв національну збірну на шахових олімпіадах (зокрема 4 рази на першій шахівниці), 1994 року в Москві здобувши дві медалі в особистому заліку: золоту за найкращий результат на першій шахівниці (7½ очок у 9 партіях), а також срібну рейтинговий перформенс[1]. Чотириразовий медаліст чемпіонату Аргентини: двічі золотий (1986, 1989)[2], а також двічі срібний (1978, 1987). Двічі виступив на чемпіонатах світу ФІДЕ, які проходили за кубковою системою: 2001 року переміг у 1-му колі Найджела Шорта, а в 2-му поступився Яанові Ельвесту[3]; 2004 року в 1-му колі програв Валерієві Філіппову[4].

Неодноразово брав участь у міжнародних турнірах, серед успіхів можна відзначити такі міста як: Сантьяго (1980, посів 1-ше місце), Тузла (1983, посів 1-ше місце), Панчево (1985, посів 1-ше місце), Ниш (1985, посів 1-ше місце), Берн (1987, поділив 1-ше місце разом з Юхимом Геллером i 1989, 3-тє місце позаду Михайла Гуревича i Леоніда Юдасіна), Біль (1987, 3-тє місце позаду Бориса Гулька i Олега Романишина i 1991, турнір Mix, посів 1-ше місце), Сан-Паулу (1993, поділив 2-ге місце позаду Гранди Зуніги), Ельгойбар (1995 i 1996, в обох випадках поділив 1-ше місце), Сан-Роке (1996, 3-тє місце за Яаном Ельвестом i Зурабом Азмайпарашвілі), Віла-Реал-де-Санту-Антоніу (1998, поділив 1-ше місце разом з Бранко Дамляновичем), Дос-Ерманас (2001, турнір B, посів 1-ше місце), Андорра-ла-Велья (2001, поділив 1-ше місце), Калі (2001, чемпіонат панамериканських країн, поділив 3-тє місце), Асунсьйон (2003, зональний турнір, посів 2-ге місце позаду Рубена Фельгаєра), Санто-Домінго (2003, поділив 1-ше місце), Кальвія (2005, поділив 2-ге місце позаду Крістіана Бауера), Гранада (2006, поділив 1-ше місце), Севілья (2006, поділив 1-ше місце разом з Кевіном Спрагеттом i Драганом Пауновичем[5] i 2007, поділив 1-ше місце разом з Карелом ван дер Вейде[6]), а також Кантабрія (2008, поділив 2-ге місце за Ілмарсом Старостітсом).

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 липня 1992 року, досягнувши 2565 пунктів ділив тоді 89-98-ме місце в світовій класифікації ФІДЕ, водночас посідав 1-ше місце серед аргентинських шахістів[7].

Зміни рейтингу
Зміни рейтингу Ело[8]

Примітки
  1. OlimpBase
  2. Campionati nazionali dell' Argentina
  3. 2001-02 ФІДЕ Knockout Matches
  4. 2004 ФІДЕ Knockout Matches
  5. XXXI Abierto Internacional "Ciudad de Sevilla" 2006
  6. XXXI Open internacional "Ciudad de Sevilla", 2007
  7. ФІДЕ rating history :: Campora, Daniel H.
  8. Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.