Дворжецький Вацлав Янович
Вацлав Янович Дворжецький (пол. Wacław Dworzecki; 3 серпня 1910, Київ, Російська імперія — 11 квітня 1993, Нижній Новгород, Росія) — радянський актор. Народний артист Росії (1991).
Дворжецький Вацлав Янович | ||||
---|---|---|---|---|
![]() Вацлав Дворжецький. Фото першої третини ХХст. | ||||
Вацлав Дворжецький. Фото першої третини ХХст. | ||||
Ім'я при народженні | Wacław Wiktor Dworzecki | |||
Інші імена | Віктор | |||
Народився |
3 серпня 1910 Київ, Російська імперія | |||
Помер |
11 квітня 1993 (82 роки) Нижній Новгород, Росія | |||
Поховання | Червоне кладовищеd | |||
Національність | поляк | |||
Громадянство | Російська імперія, СРСР | |||
Діяльність | актор | |||
Alma mater | Київський політехнічний інститут (1930) | |||
Роки діяльності | 1927 - 1993 | |||
Дружина | Таїсія Рей, Ріва Левіте | |||
Діти | Владислав Дворжецький, Дворжецький Євген Вацлавович | |||
IMDb | nm0245366 | |||
Нагороди та премії | ||||
|
Біографія
Народився 21 липня (3 серпня) 1910 року у шляхетській сім'ї.
Навчався у театральній студії при Київському польському драматичному театрі (1927—1929), Київському політехнічному інституті (1928—1930). У 1929 році Дворжецького було заарештовано за активну участь у гуртку «ГОЛ» («группа освобождения личности» — «група звільнення особистості»), з 1929 по 1937 рік перебував у таборах на будівництві залізниці Пінюг — Сиктивкар, Біломорсько-Балтійського каналу, Туломської гідроелектростанції, рудниках острову Вайгач. одночасно працював у табірному театрі «Туломська театральна експедиція» («Туломская театральная экспедиция»). Там відбувся його акторський дебют.
![](../I/%D0%9C%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%92%D0%B0%D1%86%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%94%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B6%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE.jpg.webp)
Після звільнення у1937 році повернувся до Києва, до батьків. Однак не зміг влаштуватися до жодного з київських театрів. Намагався також вступити до театру у м. Біла Церква, однак і туди його не захотіли брати через колишню судимість. Влаштувався на роботу до вагоперевірної майстерні у Баришівці, однак був звільнений за місяць. Після цього переїхав до Харкова, де йому вдалося влаштуватися до робочо-колгоспного театру № 4. Однак за місяць було заарештовано начальника управління культури, за рекомендацією якого Дворжецький отримав місце у театрі. Актор був вимушений переїхати у Підмосков'я, де мешкала його двоюрідна сестра, а пізніше — до Омська, де його було прийнято до Омського театру для дітей і молоді.
Перед Другою світовою війною працював в Омському ТЮГ-у, Таганрозькому драматичному театрі та Омському обласному драматичному театрі як актор і режисер.
Восени 1941 року Дворжецького було заарештовано вдруге. Перебував у таборі до 1946 року. У 1950-х роках разом із другою дружиною Рівою Левіте переїхав до Саратова, де влаштувалися до Саратовського театру драми ім. І. А. Слонова, пізніше переїхали до Нижньго Новгороду, де Дворжецький став одним з провідних акторів Драматичного театру, у якому служив до кінця життя.
У творчому доробку Вацлава Дворжецького 122 ролі у 111 виставах.
З 1968 року знімався у кіно та на телебаченні, зіграв 92 ролі.
У 1978— 1980 роках — актор театру «Современник (театр)», з 1988 року — актор Нижегородського державного академічного театру драми ім. М. Горького.
У справі 1930 року був реабілітований постановою Військового трибуналу Київського військового округу від 24 липня 1992 року.
Помер 11 квітня 1993 року. Похований у Нижньому Новгороді на Бугровському кладовищі.
Сім'я
- Перша дружина — балерина Таїсія Володимирівна Рей.
- Син — Дворжецький Владислав Вацлавович.
- Друга дружина — акторка Ріва Левіте.
- Син — Дворжецький Євген Вацлавович.
- У період другого ув'язнення мав зв'язок із вільнонайманою службовицею концтабору.
- Дочка — Тетяна
Фільмографія
- 1968: Щит і меч / Щит и меч — Лансдорф
- 1968: Далеко на заході / Далеко на западе — генерал Віллі фон Юргенс
- 1968: Любов Серафима Фролова / Любовь Серафима Фролова — колгоспник
- 1968: Угрюм-ріка / Угрюм-река — дід Яшка в бараці
- 1971: Кінець Любавіних / Конец Любавиных — Василь Платонович
- 1971: Рудобельська республіка / Рудабельская рэспубліка — Микола Миколайович, керуючий
- 1971: Людина в прохідному дворі / Человек в проходном дворе — Киргемаа, начальник міськвідділу КДБ
- 1972: Моє життя / Моя жизнь — Олексій Полознєв
- 1973: До останньої хвилини / До последней минуты — Горук
- 1973: Відкрита книга / Открытая книга — Заозерський
- 1975: Час-не-чекає / Время-не-ждёт — Чарльз, прислуга Елама
- 1975: Здобудеш у бою / Обретёшь в бою — Межовський
- 1976: Червоне і чорне / Красное и черное — абат Шела
- 1977: Юлія Вревська / Юлия Вревск — міністр
- 1978: Квартет Гварнері / Квартет Гварнери — Буторін
- 1978: Омелян Пугачов / Емельян Пугачёв — Філарет
- 1978: Отець Сергій / Отец Сергий — директор кадетського корпусу
- 1978: Підпільний обком діє / Подпольный обком действует — хоровод
- 1979: Акванавти / Акванавты — професор Кером
- 1979: Цей фантастичний світ (телеспектакль, випуск № 2) — професор Маракот
- 1980: Петровка, 38 / Петровка, 38 — Лев Іванович
- 1980: Тегеран-43 / Тегеран-43 / Téhéran 43 — історик Брунер
- 1980: Крізь терни до зірок / Через тернии к звёздам — Петро Петрович Лебедєв
- 1981: Чорний трикутник / Черный треугольник — митрополит Антоній Храповицький
- 1981: Ярослав Мудрий / Ярослав Мудрый — Іларіон Київський, митрополит
- 1982: 4:0 на користь Тетянки / 4:0 в пользу Танечки — Іван Михайлович, дідусь Тетянки
- 1982: Ви чия, стареча? / Вы чьё, старичьё? — Касьян Нефедович Глушков
- 1982: Десь плаче іволга / Где-то плачет иволга — Орлов, батько Марини
- 1982: Мати Марія / Мать Мария — Ніколаєвський
- 1982: Надія і опора / Надежда и опора — Олександр Миколайович Гардт
- 1984: Приходь вільним / Приходи свободным — Амір-Хаджі
- 1984: ТАРС уповноважений заявити... / ТАСС уполномочен заявить… — Віктор Львович Вінтер, батько Ольги, академік
- 1984: Успіх / Успех — Яків Гаврилович Винокуров, головний режисер обласного театру
- 1985: Іван Бабушкін / Иван Бабушкин — Петро Михайлович, засланець
- 1986: Кармелюк / Кармелюк — Ольшевський, батько
- 1986: Кінець операції «Резидент» / Конец операции «Резидент» — Василь Сергійович Захаров, один з керівників НТС
- 1986: На вістрі меча / На острие меча — вчитель
- 1986: Листи мертвої людини / Письма мертвого человека — Пастор
- 1986: Політ в країну чудовиськ / Полёт в страну чудовищ — вчитель, винахідник
- 1987: Вибір / Выбор — Едуард Аркадійович Щеглов, дядько Марії
- 1987: Забута мелодія для флейти / Забытая мелодия для флейты — батько Філімонова
- 1987: Син / Сын — колекціонер Павло Кондратьєвич
- 1988: Дисидент / Диссидент — батько автора
- 1988: Захисник Сєдов / Защитник Седов — Осмоловський, ув'язнений
- 1988: Будні і свята Серафими Глюкиної / Будни и праздники Серафимы Глюкиной — Юрій Іванович, сусід
- 1989: У місті Сочі темні ночі / В городе Сочи тёмные ночи — Федір Федорович Стрельников
- 1991: Житіє Олександра Невського / Житие Александра Невского — митрополит Кирило
- 1992: Білі одежі / Белые одежды — Натан Михайлович Хейфец
Твори
- Дворжецкий В. Я. Пути больших этапов: Записки актёра. — М. : Возвращение, 1994. — 118 с.
- Вацлав Дворжецкий — династия // Сост. — Гройсман Яков, Левите Рива. — М. 1999. — 79 с.
Посилання
Сизов С. Г. Дело Вацлава Дворжецкого (Омск, 1941—1942 гг.): «тоталитарная жестокость» и «тоталитарный гуманизм» власти // Культура и интеллигенция меняющихся регионов России: ХХ век. Интеллектуальные диалоги XXI век. Россия — Сибирь — Казахстан: Материалы VI Всерос. науч. и науч.-практ. конф. с междунар. участием (Омск, 3 −5 октября 2006) / Отв. ред. В. Г. Рыженко. Ч.1. Омск: Междунар. ин-т стратегич. проектир., 2006. — С. 59 — 65.