Дворянське зібрання (Харків)

Дворянське зібрання, Український будинок[1], будинок ВУЦВК — втрачена історична будівля в Харкові, яка розташовувалася на майдані Конституції (пл. Миколаївська, пл. Тевелєва). У 1919 році штаб-квартира командувача Добровольчої армії генерала В. З. Май-Маєвського, а у 1922—1934 роках тут збирався перший радянський український уряд — ВУЦВК. Будівля зруйнована під час Другої світової війни в 1943 році, коли місто чотири рази переходив з рук в руки, після бойових дій не відновлювалося, і було розібране.

Дворянське зібрання

49°59′31″ пн. ш. 36°13′51″ сх. д.
Країна Російська імперія →
 УНР → УРСР
Розташування Харків
Перша згадка 1814
Статус  зруйновано
Дворянське зібрання
Дворянське зібрання (Росія)
 Медіафайли у Вікісховищі

Історія будівлі

У 1814 році харківське дворянство вирішує побудувати будинок в місті для проведення зборів. На будівництво було зібрано 128 987 рублів, проект був замовлений у архітектора Васильєва.

У 1820 році всі роботи з будівництва споруди за проектом Васильєва Є.О. та Лобачевского В.Н. були закінчені. Будинок після зведення було прикрашено гарматами харківської фортеці. У цьому ж, 1820 році, місто відвідав цар Олександр I і дворяни влаштували в новій будівлі бал на честь приїзду царя. Раз на три роки в будівлі збиралося кілька сотень харківських дворян і серед них проводилися вибори до Дворянського зібрання.

Після пожежі 1871 року Будинок дворянського зібрання було дещо перебудовано.

13 березня 1893 року в приміщенні Дворянського зібрання в Харкові відбувся виступ відомого композитора П. І. Чайковського. У 1914 році з початком Першої світової війни будинок Дворянського Зібрання був перетворений на лазарет. У грудні 1917 року в приміщенні відбувся так званий Перший Всеукраїнський з'їзд Рад.

Штаб-квартира командувача Добровольчої армії

В період Громадянської війни, коли з червня по жовтень 1919 року в Харкові було встановлено "білу владу" Збройних сил Півдня Росії, в будівлі Дворянського зібрання була розміщена штаб-квартира командувача Добровольчої Армією генерал-лейтенанта В. З. Май-Маєвського, призначеного Головнокомандувачем Харківської області[2] (при цьому штаб Добрармії знаходився поруч, в готелі «Гранд-отель "Европа"» на Сергіївській площі). У сквері перед цією будівлею влітку 1919 року делегація російських промисловців на чолі з Рябушинським вручила Май-Маєвському золоту шашку[3]. Події, що відбувалися навколо будівлі Дворянського зібрання в другій половині 1919 року (пошук ад'ютантом командувача Павлом Макаровим (Павлом Кольцовим) будівлі для розміщення штабу в Харкові і перебуванням потім в ньому штабу) були екранізовані і відображені в художньому фільмі «Ад'ютант його високоповажності».

Будинок ВУЦВК

З 1922 по 1934 рік в будівлі Дворянського зібрання розмістився Всеукраїнський центральний виконавчий комітет (ВУЦВК) — найвищий законодавчий орган УРСР (попередник Верховної Ради УРСР). Тут проходили з'їзди і конференції КП(б)У, ЛКСМУ, сесії ВУЦВК. Майдан навколо будівлі на ці роки став головним майданом республіки. У 1922—1924 роках будівлю Дворянського зібрання було реконструйовано і розширено за рахунок сусідніх корпусів готелів, за проектом архітектора А. В. Линецького. Вона набула вигляду палацу в стилі класицизму з шестиколонним портиком іонічного ордера і куполом на даху[4].

Перший в СРСР палац піонерів

У 1935 році, після переведення столиці до Києва і переїзду уряду, будинок був переданий першому в Союзі Палацу піонерів. Напередодні нового, 1936 року перед цією будівлею було запалено першу в УРСР новорічну ялинку для дітей, автором сценарію цього заходу був Петро Львович Слонім[5].

Руйнування
Афіша концерту, 1864

У Німецько-радянської війни, під час боїв за місто в 1943 році, будівля була сильно пошкоджена, частково зруйнована. Відновлювати її не стали. Зараз на місці будинку розташовуються пішохідна частина площі і Монумент «Україна, що летить».

В останні роки свого існування будівлю було відображене на кольорових фотографіях німецької фотохроніки, завдяки чому залишилася можливість зберегти пам'ять про будівлю.

Примітки
  1. Зустріч нового року. «Земля и воля» №220. 31 декабря 1917. Харьковские старости
  2. Из биографического очерка поручика Критского «Генерал Кутепов»(рос.)
  3. Макаров П. В. Адъютант Его Превосходительства: кто он?. — М. : Российский Raritet, 1992. — 96 с. — 50'000 прим. — ISBN 5-7034-0005-8.
  4. Лейбфрейд А. Ю., Полякова Ю. Ю. Харьков. От крепости до столицы: Заметки о старом городе. — Харков, Фолио, 1998. — с. 116.(рос.)
  5. Перша площа Харкова :: Спадщина :: Статті та публікації :: Нерухомість Харкова :: СтройОбзор :: Весь Харків [недоступне посилання з 06.2018]

Література
  • Лейбфрейд А. Ю., Полякова Ю. Ю. Харьков. От крепости до столицы: Заметки о старом городе. — Харьков, Фолио, 1998. — 335 с.
  • Дьяченко И. Улицы и площади Харькова. — Х.: Прапор, 1979. — 321 с.

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.