Дедрик Боята

Народився 28 листопада 1990 року в місті Уккел. Розпочав займатись футболом у клубі «Брюссель», з якого 2006 року потрапив в академію «Манчестер Сіті». З цією командою Дедрик став перемоцем молодіжного Кубка Англії, зігравши у фіналі проти юнаків з «Челсі».[1][2] Він також був гравцем місяця молодіжної англійської Прем'єр-ліги]] у квітні 2009.[3]

Дебютував за першу команду в Кубку Англії проти «Мідлсбро» (1:0) у січні 2010 року[4]. Його дебют у Прем'єр-лізі відбувся у грі проти «Блекберн Роверз», в якій він замінив Мартіна Петрова на 86 хвилині[5]. Так і не ставши основним гравцем у матчестерському клубі, Боята здавався в оренди в «Болтон Вондерерз» та нідерландське «Твенте». Після повернення ставав з «блакитними» чемпіоном Англії та володарем Кубка англійської ліги у сезоні 2013/14, проте на поле знову виходив вкрай рідко.

У червні 2015 року за 1,5 млн. фунтів перейшов у шотландський «Селтік», з яким виграв низку національних трофеїв. Станом на 3 червня 2018 року відіграв за команду з Глазго 71 матч в національному чемпіонаті.

2008 року дебютував у складі юнацької збірної Бельгії, взяв участь у 12 іграх на юнацькому рівні, відзначившись 2 забитими голами.

Протягом 2010—2012 років залучався до складу молодіжної збірної Бельгії. На молодіжному рівні зіграв в 11 офіційних матчах.

10 жовтня 2010 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Бельгії у відбірковому матчі на Євро-2012 проти Австрії (4:4)[6]. Другу гру у формі національної команди провів лише у березні 2016, а третю — ще за рік, у березні 2017 року.

Попри цю нерегулярність виступів за збірну, саме Боята, який на той момент мав в активі лише чотири гри за збірну протягом семи років, розпочав підготовку до чемпіонату світу 2018 року у Росії[7]. Згодом він не лише був включений до остаточної заявки національної команди на цей турнір, але й, з огляду на ушкодження багаторічного лідера захисту бельгійців Венсана Компані, розпочав чемпіонат як гравець стартового складу, повністю провівши на полі усі три матчі групового турніру, в яких його команда здобула три перемоги, пропустивши лише два голи у грі з Тунісом (5:2).