Дельта Дунаю

Дельта Дунаю (рум. Delta Dunării вимовляється [ˈdelta ˈdunərij] ( прослухати)) — друга за площею у Європі річкова дельта після Волги, центр біорізноманіття світового масштабу, важливе місце гніздування та сезонних скупчень птахів, розмноження цінних промислових та рідкісних видів риб, найбільше в Європі місцепроживання багатьох охоронюваних видів земноводних.

Дельта Дунаю
Категорія МСОП — III (Пам'ятка природи)
Біосферні заповідники у дельті Дунаю
Біосферні заповідники у дельті Дунаю
45°19′48″ пн. ш. 29°30′00″ сх. д.
Розташування:  Румунія,  Україна
Найближче місто: Ізмаїл, Тульча, Кілія, Вилкове, Сулина
Площа: 5640 км2
Водні об'єкти: Дунайський біосферний заповідник
Заснований: 1998
Керівна
організація:		 НАН України
Країна  Румунія
Світова спадщина ЮНЕСКО
Назва ЮНЕСКО: англ. Danube Delta
Країна: Румунія
Тип: Природний
Критерії: x,xi,xii
Об'єкт №: 588
Регіон ЮНЕСКО: Європа і Північна Америка
Зареєстровано: 1991  (15 сесія)
Статус (до анулювання): Світова спадщина ЮНЕСКО і рамсарська місцевістьd
 Дельта Дунаю у Вікісховищі

Опис

Площа дельти становить 5640 км², з яких 4340 км² розташовані в Румунії і 1200 км² в Україні, при цьому протяжність дельти постійно змінюється: через наносні відкладення збільшується на 40 м/рік.

У 1999 році українська частина дельти — ДБЗ (46 403 га) був об'єднаний з румунським біосферним резерватом (580 тис. га) у біосферний резерват «Дельта Дунаю», що підтверджує відповідний сертифікат ЮНЕСКО.

Водні об'єкти

Дельта Дунаю болотиста, прорізана щільною сіткою рукавів і озер. Вершина дельти знаходиться біля мису Ізмаїльський Чатал за 80 км від гирла, де основне русло Дунаю спочатку розпадається на Кілійське і Тульчинське. Через 17 км нижче за течією Тульчинське гирло розділяється на Георгієвське та Сулинське гирла, які впадають у Чорне море поокремо.

Геологія

Сучасна дельта Дунаю почала формуватися 6000 р. тому в затоці Чорного моря, коли його рівень наблизився до нинішнього стану. Піщаний бар'єр заблокував Дунайську затоку і річка почала створення дельти. Після заповнення затоки алювіальними відкладами у 5 500 р. тому річка стала текти декількома гирлами[2]: Георгієвське I (5,500-3,600 тому), Сулінське (3,600-2000 р. тому), Георгієвське II (2000-0 років тому) та Кілійське (1600-0 років тому).

Екологія

Кілійське гирло в межах території України створює так звану Кілійську дельту, котра є найшвидшою частиною дельти Дунаю. Більша частина дельти Дунаю — заплава, другий за площею масив подібного ландшафту в Європі.

Загрозу унікальній природі дельти можуть становити українські та румунські судноплавні канали (Канал Дунай-Чорне море (Україна) і Канал Дунай-Чорне море (Румунія)) при недотриманні положень міжнародних конвенцій, у тому числі Конвенції про оцінку впливу на довкілля у транскордонному контексті (Конвенція Еспоо), недостатній взаємодії з міжнародними природоохоронними організаціями, без моніторингу і оцінки впливу на довкілля.

Фауна

На заповідних територіях дельти Дунаю трапляються 63 % птахів, зареєстрованих на території України та 42 види птахів, занесених до Червоної книги України і Європейського Червоного списку[3].

Клімат

Клімат у дельті Дунаю помірний континентальний з сильним впливом Чорного моря. Це сухий і сонячний регіон (70 безхмарних днів, 2500 сонячних годин/рік). Середньорічна температура становить 11 ° C (-1 ° C у січні і 22 ° С в липні), середньорічна кількість опадів 300 — 400 мм, зменшуючись з заходу на схід. Випаровування становить близько 1000 мм/рік, підсилюючись сильними і частими вітрами, а також тривалими періодами посухи влітку. Північно-західний вітер є причиною частих штормів навесні та восени.

Галерея
  • Історична еволюція дельти Дунаю (1 н.е. – 2015)
  • Дельта Дунаю із навколишніми територіями на мапі
  • Збільшення дельти Дунаю в часі
  • Супутниковий знімок дельти Дунаю, 2000.
  • Дунайський біосферний заповідник
  • Дельта Дунаю в Румунії
  • Білі пелікани

Див. також

Примітки
  1. Так що ж ми будуємо в дельті Дунаю?(рос.)
  2. Giosan et al., 2006, Young Danube delta documents stable Black Sea level since the middle Holocene: Morphodynamic, paleogeographic, and archaeological implications. Архів оригіналу за 27 липня 2011. Процитовано 20 липня 2009.
  3. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Одеській області у 2012 році // Одеська обласна державна адміністрація. Департамент екології та природних ресурсів

Посилення
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.