Демкович-Добрянський Михайло
| Демкович-Добрянський Михайло | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
7 листопада 1905 Австро-Угорська імперія, Королівство Галичини та Володимирії, село Шопки Перемишлянського повіту нині — Україна, Золочівський район, Львівська область | |||
| Помер |
4 лютого 2003 (97 років) Лондон | |||
| Поховання | Gunnersbury Cemeteryd | |||
| Громадянство |
.svg.png.webp){kind=small} Австро-Угорщина Друга Польська Республіка Німеччина | |||
| Національність | Українець | |||
| Діяльність | письменник, публіцист, політичний діяч, громадський діяч | |||
| Alma mater | Львівська академічна гімназія | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | з 1926 | |||
| Партія | УНДО | |||
|
| ||||
Демко́вич-Добря́нський Миха́йло гербу Сас[1] (7 листопада 1905 с. Шопки (присілок с. Підгайчики), Перемишлянського повіту на Львівщині, в Австро-Угорській імперії — тепер Перемишлянський район Львівської області, Україна — 4 лютого 2003, Лондон, Велика Британія) — український громадський діяч, журналіст, історик; співзасновник Союзу української націоналістичної молоді (1926).
Біографія
Народився Михайло Демкович-Добрянський у дрібношляхетській родині гербу Сас. Його батьки, Іван та Марія Добрянські, переселилися на Львівщину з лемківського села Добра Шляхецька повіту Сянік.
1926 року закінчив з відзнакою Українську Академічну гімназію у Львові. Навчання продовжив у Львівському університеті, де вивчав філологію та історію. У Берлінському та Віденському університетах вивчав право та політичні науки.
Зі студентських років політична діяльність стала невід'ємною часткою його життя. Михайло був членом молодіжної організації «Пласт», потім став співзасновником Союзу української націоналістичної молоді (1926).
1928 року Демкович-Добрянський став членом партії Українське Національно-Демократичне Об'єднання (УНДО) — найвпливовішої поміж українцями Галичини партії національно-демократичного спрямування. У 1933—1939 pp. він працює у редакціях тижневиків Українського Католицького Союзу «Мета», «Христос наша сила» і місячника «Дзвони». У 1934—1939 pp. він є головним секретарем Союзу, що постав з ініціативи митрополита Андрея Шептицького. Уже в еміграції, на прохання отців-василіан, він протягом двох років досліджував близько 20 проблем, пов'язаних з життям та ділами митрополита Андрея, що потрібно було для здійснений процесу беатифікації (перший етап зарахування до лику святих).
Друга світова війна різко змінила долю багатьох галичан. Українська інтелігенція, особливо та її частина, що виявляла політичну активність, добре знала про криваві злочини політичного режиму в СССР, про нещадний терор щодо всіх національно орієнтованих елементів. Тому вибору не було — 1939—1941 емігрували, перебирались до німецької зони окупації. Осередком організації допомоги таким утікачам став Краків, де діяв Український Центральний Комітет на чолі з видатним ученим, професором В. Кубійовичем.
З початком радянсько-німецької війни УЦК поширив свою діяльність на Західну Україну. М. Демкович-Добрянський діяльно працював у цій допомоговій організації протягом осені 1941 —— липня 1944 р. у Львові, був заступником Голови Українського Крайового Комітету і членом Президії УЦК.
Коли Червона армія 1944 зайняла Галичину, Демкович-Добрянський остаточно емігрує — спочатку до Німеччини, а з 1949 року мешкає у Британії, у м. Лондоні.
Емігрантське життя-буття у розореній Другою світовою війною Європі складалося непросто, дошкуляли матеріальні нестатки і безробіття. Скажімо, протягом 1950—1953 pp. на прожиття у родині заробляла лише дружина пана Михайла, нині уже покійна Агафія (померла 1975 р.). Досвідчений журналіст, він по війні редагував часописи «Проблеми» (Мюнхен, 1945—1948) та «Українська думка» (Лондон, 1949—1950), але найповніше зміг себе втілити, коли став редактором (1954), а пізніше— головою української редакції (1956) Радіо Свобода у Мюнхені, де працював до виходу на пенсію у травні 1972 року.
Бібліографія
- Україна і Росія. Історичні нариси на теми російського імперіалізму. — Львів—Краків—Париж: Видавнича спілка «Просвіта», 1993. — * Українсько-польські стосунки у XIX сторіччі./З передмовою Володимира Янева.— Мюнхен: Український вільний університет, 1969.— 119 с.
- Потоцький і Бобжинський. Цісарські намісники Галичини 1903—1913.— Рим: Видання Українського Католицького університету Св. Климента Папи, Том. LIX, 1987.— 131 с.
- За героїчну духовність: Дорога до сили й перемоги / М.Демкович-Добрянський // Дзвони.– 1938.– Ч.12.– С.539-545.
- Гетьманська держава і російський централізм.— Сучасність, 1993, № 7.— С. 164—167.
- Оптимізм П'єра Теяра де Шардена // Всесвіт.— 1994,№ 7.— С.158-162.
- Від Київської Руси до Вячеслава Липинського. Спроба оцінки державної ідеї Липинського // Дзвони.— Львів, 1936.— Ч. 6—7.
- Україна і Польща // Дзвони.— Львів, 1933.— Ч.5.
- З приводу деяких критик // Дзвони.— Львів, 1934.— Ч.5.
- Доля радянських вояків у гітлерівському полоні // Сучасність, 1993, № 12.
- Несправедливий акт історії (Ще про падіння Новгорода) // Християнський голос, 2013, вересень, ч. 12(2878).
Примітки
Джерела
- Мельничук, Юрій. Повернення Демковича-Добрянського. У кн.: Демкович-Добрянський, Михайло. Україна і Росія. Історичні нариси на теми російського імперіалізму. — Львів—Краків—Париж: Видавнича спілка «Просвіта», 1993. — С.202-205.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Посилання
- Демкович-Добрянський Михайло // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.