Дем'янська операція (1941)

Дем'янська операція (1941) оборонні дії радянських військ Північно-Західного фронтів (командувач генерал-лейтенант Курочкін П. О.) в ході загального наступу Вермахту восени 1941 року в районі селища Дем'янськ південніше озера Ільмень. Бойові дії в ході операції точилися на території нинішньої Новгородської області (під час війни Ленінградська область) і почасти на території Калінінської області.

Дем'янська операція (1941)
Демянская оборонительная операция
Битва за Ленінград
Німецько-радянська війна
Німецькі моторизовані підрозділи просуваються російським містом. На узбіччі підбитий радянський бронеавтомобіль БА-10

Німецькі моторизовані підрозділи просуваються російським містом. На узбіччі підбитий радянський бронеавтомобіль БА-10
Дата: 1 26 вересня 1941
Місце: Ленінградська та Калінінська області РРФСР
Результат: успіх наступу військ Вермахту
Сторони
 Третій Рейх  СРСР
Командувачі
В. фон Лееб
Е.Буш
Е. фон Манштейн
Ф. Шааль
К. Гансен
В.фон Брокдорф-Алефельд
А. Кунтцен
В. фон Ріхтгофен
Курочкін П. О.
Качанов К. М.
Коровніков І. Т.
Морозов В. І.
Алфер'єв П. Ф.
Берзарин М. Е.
Військові формування
16-та армія
* 10-й армійський корпус
* 2-й армійський корпус
* 56-й моторизований корпус
* 57-й моторизований корпус[1]
Північно-Західний фронт
* Новгородська АОГ
* 11-та армія
* 34-та армія
* 27-ма армія
Військові сили
н/д н/д
Зовнішні зображення
Карта оборонних боїв під Дем'янськом

Історія

24 серпня 1941 Верховне командування Вермахту наказало LVI-му моторизованому, II-му та X-му армійським корпусам 16-ї армії генерал-полковника Е.Буша групи армій «Північ», а також LVII-му моторизованому корпусу групи армій «Центр» розвивати наступ на схід у напрямку Дем'янська і Великих Лук. 30 серпня німці перейшли в наступ. 8 вересня німецька 19-та танкова дивізія опанувала Дем'янськ. 20-та танкова дивізія LVII-го корпусу вдарила з півдня і з'єдналася з X-м корпусом, оточивши більшу частину 27-ї радянської армії та частину сил 11-ї і 34-ї армій. Німцями було заявлено про захоплення 35 тис. полонених, знищення або захопленні 117 танків і 254 гармат.

У районі Холма удар був завданий більш ніж двома німецькими піхотними дивізіями проти ослаблих частин 27-ї армії, і остання вже 1 вересня почала відходити з важкими ар'єргардними боями на Аполець Марьово. 7 вересня німці силами трьох піхотних дивізій за підтримки танками, почали атаки в стик 34-й і 11-й армій у напрямку Туганово Сорокино В'язівка.

8-9 вересня бойові дії вже йшли в смузі шириною до трьохсот кілометрів. Особливо гострою виявилася ситуація під Личково, куди спішно була перекинута 202-га стрілецька дивізія (без танкового і всього двох піхотних полків). Її бійці щойно вийшли з оточення, подолавши тридцять кілометрів лісу і багні майже непрохідного болота Невий мох.

Радянським командуванням були вжиті необхідні заходи щодо виведення з оточення військ 34-ї армії. Один із штабних офіцерів перелетів на літаку По-2 через ворожі бойові порядки і виявив в лісі трьох комдивів цієї армії — двох генералів і одного полковника. Розділивши оточені частини армій на три колони, вони повели їх на прорив. З оточення вийшли 163-тя мотострілецька дивізія, 257-ма і 259-та стрілецькі дивізії, 270-й корпусний артилерійський полк з матеріальною частиною, а також залишки кількох інших з'єднань, очолені начальником оперативного відділу штабу армії полковником Юдінцев.

11 вересня неподалік від села Заборов'е встановлено контакт з другим ешелоном штабу 34-ї армії. Тут виявилися начальник артилерії армії генерал-майор артилерії Гончаров В. С. і командарм Качанов К. М.. Обидва вони нічого до пуття про свої війська не знали і виглядали розгубленими. Через день армійське керівництво було замінено. Виконуючим обов'язки командарма став генерал-майор Алфер'єв П. Ф., начальником штабу — генерал-майор Романов М. Т., начальником артилерії — генерал-майор артилерії Чистяков М. М..

12 вересня 11-та і 27-ма армії поповнилися кожна двома дивізіями. 19 вересня на посилення Північно-Західного фронту з Далекого Сходу прибула 26-та Златоустівська Червонопрапорна дивізія.

У другій половині вересня 1941 року активна фаза операції практично була закінчена. Противник, опанувавши Дем'янськ і закріпившись по лінії озер, через брак сил та підготовку до стратегічного наступу на московському напрямку значної активності не проявляв. Тим часом, радянське командування активно поповнювало Північно-Західний фронт і перекидало туди підкріплення. Продовжували вихід з оточення окремі радянські підрозділи. Одночасно, радянські війська обладнували оборонні позиції і проводили турбуючі атаки позицій супротивника. Так, Франц Гальдер зазначив у своєму щоденнику за 21 вересня 1941 року «Противник чинить сильний тиск на наші війська в районі Валдайських висот. Проти 2-го армійського корпусу противник навіть зробив атаку за підтримки танків».

26 вересня оборонна операція Північно-Західного фронту проти 16-ї армії і 3-ї танкової групи завершилася. Війська 11-ї, 34-ї і 27-ї армій міцно закріпилися на лінії озеро Ільмень — Личкове — озеро Велье — озеро Селігер — озеро Волго.

До 30 вересня 1941 року лінія фронту в смузі операції проходила від озера Ільмень на схід до району східніше Личкове. Радянським військам на цій ділянці фронту протистояли частини 32-ї, 290-ї піхотних дивізій, 30-та піхотна дивізія і два полки дивізії СС «Мертва голова».

Див. також

Література

  • На Северо-Западном фронте/Сост. Ф. Н. Утенков, под ред. П. А. Жилина. — М.: Наука, 1969. — 896 с.
  • Хаупт В. Группа армий «Север». Бои за Ленинград. 1941–1944. / Пер. Е. Захарова. — М.: Центрполиграф, 2005. — 384 с. — (За линией фронта. Мемуары). — ISBN 5-9524-1672-1.
  • Шигин Г. А. Битва за Ленинград: крупные операции, «белые пятна», потери / Под ред. Н. Л. Волковского. — СПб.: Полигон, 2004. — 320 с. — ISBN 5-17-024092-9.

Джерела

Примітки

  1. переданий зі складу військ групи армій «Центр»
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.