Державна прикордонна охорона Латвії

18 листопада 1918 року Народна рада Латвії проголосила незалежність Латвійської Республіки, і разом з тим встановила тимчасові кордони новоствореної держави. З метою захисту цих кордонів, 7 листопада 1919 року головнокомандувач латвійської армії Яніс Балодіс видав наказ про створення прикордонних підрозділів.[3] Після завершення Війни за незалежність Латвії, 8 листопада 1920 року Прикордонну охорону (латис. Robežapsardzība) перейменували на Дивізію охорони кордону (латис. Robežsargu divīzija), але вже 2 лютого 1922 року Кабінет міністрів Латвії вирішив розформувати Дивізію охорони кордону та передати прикордонні функції до Міністерства внутрішніх справ. 10 березня 1922 року новостворена Прикордонна поліція (латис. Robežpolicija) почала свою роботу. В 1935 році уряд затвердив Закон про охорону державного кордону. 6 квітня 1935 року була створена Бригада охорони кордону (латис. Robežsargu brigāde), і генерал Людвіг Болштейн був призначений її командувачем.

Незадовго перед радянською окупацією Латвії в червні 1940 року, багато військовослужбовців цієї бригади були вбиті, поранені або взяті у полон радянським НКВС під час прикордонного інциденту у Масеньках. На знак протесту проти розформування бригади, генерал Болштейн здійснив самогубство в своєму кабінеті. Народний комісар внутрішніх справ Латвійської РСР Альфонс Новікс підписав 3 жовтня 1940 року наказ про розпуск прикордонних батальйонів за звільнення прикордонників від їх обов'язків.

Після проголошення відновлення незалежності Латвійської Республіки 4 травня 1990 року, Верховна Рада Латвії (перехідний орган між Верховною Радою Латвійської РСР та сучасним Сеймом Латвійської Республіки) ухвалила Закон про Державний кордон Латвійської Республіки, однак через те, що в тоді країна була в перехідному періоді відновлення незалежності, який тривав до серпня 1991 року, по факту, латвійська прикордонна служба не була відновлена. 7 листопада 1991 року Президія Верховної Ради Латвії ухвалила «Правила та порядок складання присяги військовослужбовцями Латвійської республіки». 11 листопада 1991 року перші прикордонники відновленої Латвійської Республіки склали присягу на Братському кладовищі в Ризі.

13 грудня 1991 року є датою фактичного відновлення Латвійської прикордонної охорони, оскільки саме в цей день був виданий наказ Міністра оборони Латвії «Про створення, визначення повноважень, структури та особового складу батальйонів прикордонної охорони». Охорона кордону була доручена семи батальйонам прикордонної охорони, розташованих в містах Валмієра, Вілейка, Лудза, Даугавпілс, Єлгава, Лієпая та Вентспілс, а також окремому прикордонному пропускному пункту в Ризі.

Робота нового органу почалася із організації пропускних пунктів на дорогах та із взяття на себе функцій, які до цього виконували радянські прикордонні війська в портах та аеропортах, відповідно до постанови Ради міністрів від 29 січня 1992 «Про передачу функцій та охорону Державного кордону Латвійської Республіки». Із створення батальйонів прикордонної охорони почалась робота зі створення прикордонної інфраструктури: демаркація кордону, створення пропускних пунтів, покращення умов проживання прикордонників, написання правил та інструкцій.

Наказом Міністра оборони Латвійської Республіки від 1 лютого 1992 року всі сім батальйонів прикордонної охорони, окремий пропускний пункт в Ризі та тренувальний центр у Варве були об'єднані в Бригаду прикордонної охорони Міністерства оборони. Наказом Міністра оборони від 23 листопада 1995 року Бригада прикордонної охорони Збройних сил була реорганізована в Сили прикордонної охорони (латис. Robežapsardzības spēki). 7 січня 1997 року Сили прикордонної охорони були передані до Міністерства внутрішніх справ. 14 лютого 1997 року Сили прикордонної охорони були перейменовані на Прикордонну охорону Міністерства внутрішніх справ, а 1 травня 1998 року на сучасну назву.