Державна служба прикордонної охорони Литви

Після проголошення незалежності Литовської Республіки 16 лютого 1918 року, перед новоствореною державою постало завдання охорони власних кордонів. Це було непросте завдання, оскільки кордони весь час змінювалися (Литва забрала собі Клайпедський край в 1923 році і мала суперечку із Польською Республікою щодо належності Віленського краю). Добре сформованих органів охорони не було, тому в різні часові періоди завдання охорони кордону брали на себе митниця та патрульна охорона, міліція та армія.[1]

Формування першого прикордонного полку почалось 1 лютого 1920 року. Пізніше, 26 січня 1922 року, міністр оборони Литви Йонас Шимкус видав наказ про встановлення 29 червня Дня прикордонних полків. Прикордонні полки охороняли кордон до 18 червня 1923 року, коли в Клайпедському краї була сформована Державна прикордонна поліція. Згодом прикордонні полки, які були частиною Міністерства оборони, були розформовані, і з 1 січня 1924 року охороною литовського кордону зайнялась прикордонна поліція, підпорядкована Міністерству внутрішніх справ. До першої радянської окупації Литви чисельність литовської прикордонної поліції була незначною: 1656 осіб у 1931 році та 1934 особи у 1933 році.

Прикордонна поліція виконувала свої обов'язки до червня 1940 року, коли Радянський Союз окупував Литву. Після остаточної окупації та включення Литви до складу СРСР, більшість прикордонників зазнали переслідувань, прикордонна поліція була розформована, а Червона армія взяла під контроль кордон з нацистською Німеччиною. Ближче до кінця Другої світової війни СРСР вдруге окупував Литву. За часів окупації радянські військові охороняли лише литовський кордон із Польською Народною Республікою.[1]

Після того, як Литва відновила свою незалежність 11 березня 1990 року, їй довелося самостійно забезпечувати захист і недоторканність своїх кордонів. Постановою від 3 квітня 1990 року Верховна Рада Литви (перехідний орган між Верховною Радою Литовської РСР та сучасним Сеймом Литовської Республіки) доручила Раді міністрів створити Департамент оборони, тим самим започаткувавши формування нових органів охорони державного кордону. 10 вересня 1990 року уряд постановив створити при Міністерстві оборони службу, яка мала б забезпечувати захист литовських кордонів. Рівно через місяць, 10 жовтня 1990 року уряд ухвалив постанову про створення 61-го прикордонного пункту. Ці пункти мали розпочати роботу до 19 листопада, однак через брак ресурсів та персоналу не всі з них працювали належним чином.[2]

Радянські силовики, в основному ОМОН, проводили кампанію проти беззбройних литовських прикордонників: спалювали та розбивали приміщення прикордонників, викрадали та ламали автомобілі, били та переслідуванли самих прикордонників. 19 травня 1991 року Гінтарас Жагуніс, офіцер на прикордонному пункті пропуску Кракунай на литовсько-білоруському кордоні, був застрелений під час виконання службових обов'язків. 31 липня 1991 року під час нападу ризького ОМОНу на прикордонний пункт Мядінінкай було вбито семеро литовських офіцерів. Єдиний виживший під час цього литовський прикордонник, Томас Шернас, став інвалідом.[н 1] Напади на литовські прикордонні пункти тривали аж до серпневого путчу в Москві 23 серпня 1991 року.[1]

Коли останній радянський солдат покинув Литву 31 серпня 1993 року, прикордонна служба була вже добре сформована. 18 липня 1994 року литовський уряд ухвалив постанову, якою Державну прикордонну службу при Міністерстві оборони було реорганізовано в Департамент прикордонної поліції Міністерства внутрішніх справ. Як і в міжвоєнний період, охорона литовських кордонів стала обов'язком прикордонної поліції.[1]

Після відновлення системи охорони кордону необхідно було визначити правовий статус державного кордону та провести його демаркацію. Договір про відновлення державного кордону між Литвою та Латвією був підписаний 29 червня 1993 року. Наступним був договір про державний кордон з Республікою Білорусь 6 лютого 1995 року, укладення та підписання якого потребувало значних дипломатичних зусиль.[3] Того ж року подібний договір був підписаний з Польщею.[[1]Договір про делімітацію державного кордону між Литвою та Російською Федерацією було підписаний в Москві 24 жовтня 1997 року.

Прикордонна поліція проходила через реорганізацію в 1997, 2000 і в 2001 роках. 22 лютого 2001 року уряд вирішив реорганізувати Прикордонну поліцію в Державну службу прикордонної охорони.[1] Під час підготовки до реорганізації ухвалили велику кількість нормативно-правових актів, які регулюють діяльність прикордонної служби. Серед них найвизначнішими є Закон про Державну службу прикордонної охорони та Закон про державний кордон і його охорону. До реорганізації, статус Прикордонної поліції та порядок її роботи регулювалися законами про поліцію, про державну службу та іншими, а також Статутом служби в системі внутрішніх справ. Ці нормативно-правові акти більше стосувалися загальної діяльності поліції. Після завершення реорганізації, Державна служба прикордонної охорони почала виконувати свої функції з охорони кордону починаючи з 1 травня 2001 року.

Литва стала членом Європейського Союзу 1 травня 2004 року та Шенгенської зони 21 грудня 2007 року. Литовський кордон з Росією та Білоруссю став зовнішнім кордоном ЄС та Шенгенської зони. Паспортний контроль на кордонах з Латвією та Польщею було скасовано, а на кордонах з Росією та Білоруссю, навпаки, посилено.

До 1 жовтня 2019 року під охороною прикордонників перебувала Ігналінська АЕС, яка розташована зовсім поруч із місцем, де зустрічаються кордони Литви, Латвії та Білорусі.[vsat 2]

В попередні роки, до кризи, кількість нелегальних мігрантів, які потрапляли на територію Литви з території Білорусі не перевищувала сотні. Однак в червні 2021 року кількість затриманих нелегальних мігрантів зросла до 470, а потім і до декількох тисяч наступного місяця.[н 2] Литовський уряд заявляв що білоруська влада заохочувала нелегальну міграцію з Іраку та Сирії до Литви та Польщі, організовуючи групи біженців і допомагаючи їм нелегально перетинати білорусько-литовський та білорусько-польський кордон.[н 3] Такі дії були відповіддю на санкції ЄС проти Білорусі, які були введені за фальсифікації на президентських виборах в 2020 році, репресії проти опозиційних активістів та захоплення літака Ryanair. Перекидання людей через кордон здійснювалось за активної допомоги білоруських прикордонних служб.

Ця криза була серйозним викликом як для Державної служби прикордонної охорони Литви, так і для литовської держави в цілому, оскільки в Литви не було ні досвіду дій в подібних ситуаціях, ні достатньо розвиненої інфраструктури для розміщення величезної кількості біженців.[н 2][н 4] 10 листопада 2021 року Литва оголосила надзвичайний стан на кордоні з Білоруссю.[н 5]