Джамболан

Джамбола́н, або ямбола́н, або сізі́гіум ямбола́н (Syzygium cumini) — багаторічна рослина родини миртових.

?
Джамболан

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Миртоцвіті (Myrtales)
Родина: Миртові (Myrtaceae)
Рід: Syzygium
Вид: Джамболан
Біноміальна назва
Syzygium cumini
L.
Посилання
Вікісховище: Syzygium cumini
Віківиди: Syzygium cumini
EOL: 2508660
IPNI: 601603-1
ITIS: 419 505 419
МСОП: 49487196
NCBI: 260142
Джамболан фрукти

Опис

Джамболан — вічнозелене швидкоросле дерево висотою 6-20, часом 25 метрів[1][2] з діаметром стовбура 60-90 см і з довгасто-овальним листям 5-25 см завдовжки і 2,5-10 см завширшики. Листя має виражений скипідарний запах. Квітки рожеві з воронкоподібною чашкою, з 4-5 зрослими пелюстками та численними тичинками. Плід — глянсова темно-фіолетова, майже чорна, кістянка з тонкою шкіркою, діаметром 1,25-5 см. М'якуш плоду фіолетовий або білий, дуже соковитий, ароматний, з терпким, іноді гіркуватим смаком, містить одне або кілька зелених або коричневих насінин.

Поширення

Батьківщина джамболана — Індія, М'янма, Шрі-Ланка, Андаманські острови. Натуралізувався і культивується в Індонезії, північно-східній Австралії, Східній Африці, на Філіппінах, рідше в тропічній Америці[1].

Дерево росте в долинах річок, а також до вистоти 1200 м над рівнем моря[1].

Використання

Плоди джамболана їстівні у свіжому вигляді, а також використовується для приготування тортів, соусів, желе, шербетів та сиропів. Листя, плоди, насіння та кора рослини широко використовуються в медицині. Ефірні олії, які добувають з листя, використовуються в парфумерії.

В азіатсько-тихоокеанському басейні джамболан — найпоширеніша рослина для профілактики та лікування цукрового діабету[3] [4] [5] [6] [7]. З медичною метою використовуються листя й кора, а також самі плоди й насіння[8].

Галерея
  • Квітки та листя джамболана
  • Дерево
  • Комаха на квітці
  • Плоди джамболана
  • Джамболан насіння

Примітки
  1. Jie Chen, Lyn A. Craven: Myrtaceae. In: Wu Zhengyi, Peter H. Raven, Hong Deyuan (Hrsg.): Flora of China. Bd. 13, 2007, S. 355 (efloras.org).
  2. B. Verdcourt: Syzygium cumini. In: Flora of Tropical East Africa. 2001 (plants.jstor.org).
  3. A. Ghani, Dhaka: Asiatic Society of Bangladesh (Hrsg.): Medicinal Plants of Bangladesh with Chemical Constituents and Uses. Berlin, Heidelberg 2003, S. 637-638 (vedamsbooks.com).
  4. C. P. Khare, Springer (Hrsg.): Medicinal Plants of Bangladesh with Chemical Constituents and Uses. 2007, S. 397 (books.google.de).
  5. M. Ayyanar, P. Subash-Babu, Asian Pac J Trop Biomed (Hrsg.): Syzygium Cumini (L.) Skeels: A Review of its Phytochemical Constituents and Traditional Uses. 2012, S. 240-246 (NCBI PMC).
  6. M. Ayyanar, P. Subash-Babu, S. Ignacimuthu, Complement Ther Med (Hrsg.): Syzygium Cumini (L.) Skeels., a Novel Therapeutic Agent for Diabetes: Folk Medicinal and Pharmacological Evidences. 2013, S. 232-243 (Complement Ther Med).
  7. Ocvirk, M. Kistler, S. Khan, S. H. Talukder, H. Hauner, J Ethnobiol Ethnomed (Hrsg.): Traditional Medicinal Plants Used for the Treatment of Diabetes in Rural and Urban Areas of Dhaka, Bangladesh - an Ethnobotanical Survey. 2013, S. 43 (NCBI PMC).
  8. Julia F. Morton: Fruits of warm climates. Miami 1987, S. 375–378 (Purdue University).

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.