Джек Річер народився 29 жовтня 1960 року на військовій базі в Західному Берліні. Батько — капітан Стен Річер, Корпус морської піхоти США, помер в 1988 році Мати — Жозефін (Жозі) Річер (в дівоцтві — Мутье), француженка, учасниця Опору в роки Другої світової війни, померла від раку в Парижі в 1990 році. Дід по материнській лінії — Лоран Мутье, паризький майстер по ремонту меблів, брав участь у Першій та Другій світових війнах, помер в 1974 році в Парижі у віці 90 років. Старший брат — Джо Річер, служив у військовій розвідці, потім в Міністерстві фінансів США, загинув в 1997 році, розслідуючи справу про фальшиві гроші. Брата в сім'ї і в школі називали по імені, Джека — чомусь тільки на прізвище: «Ніхто не знав чому, але його сім'я складалася з Стена, Жозі, Джо і Річера, і так було завжди». Обидва брати з дитинства вільно володіли французькою мовою — рідною мовою матері.

Через постійні переводи батька на різні військові бази дитинство Джека і його брата пройшло в різних точках земної кулі. Незважаючи на те, що Джо був старшим, Джек був безстрашним і завжди заступався за брата. Під час проходження психологічного тесту, Джек виявився єдиною дитиною, яка не злякалась, а кинувся назустріч небезпеці.

У 1974 році батька Джека переводять з Гаваїв на Окінаву. Там Річер розкриває пропажу книги з кодами. Подробиці події описані в оповіданні «Другий син».

У липні 1977 року в Нью-Йорку Річер допомагає агенту ФБР Джилл Хемінгуей розібратися з наркоторговцями і зустрічає серійного вбивцю Девіда Берковіца. Тоді ж він вирішує вступити на службу у військову поліцію. Подробиці події описані в оповіданні «Жара».

Як батько і старший брат, Річер вирішує служити в армії США. Після чотирьох років навчання закінчує Військову академію США у Вест-Пойнті, штат Нью-Йорк. 13 років відслужив у військовій поліції, в званні майора командував елітним 110-м підрозділом військової поліції. Нагороджений Срібною зіркою, медаллю «За бездоганну службу», орденом «Легіон пошани», Солдатською медаллю, Бронзовою зірки і Пурпуровим серцем.

У 1986 році Річер в званні капітана розслідує витік інформації з виробництва нової снайперської гвинтівки. Події описані в оповіданні «В глибині душі». У 1989 році вже майором Джек розслідує вбивство підполковника Кароліни Кроуфорд, яка розробила нову доктрину щодо Близького Сходу (оповідання «Маленькі війни»). У 1990 році Річер розкриває змову проти політики скорочення бронетанкових військ США, але його понижують до капітана (роман «Ворог»). У 1991 році він розслідує справу снайпера Джеймса Барра, який застрелив чотирьох людей в Кувейті («Один постріл»). Також, в званні капітана Джек Річер усуває радянського шпигуна. У 1996 році майор Річер під прикриттям підвищення кваліфікації займається розслідуванням угоди на 100 мільйонів доларів в Гамбурзі («Вечірня школа»), а в 1997 році викриває злочинну діяльність офіцера і його батька-політика, після чого подає у відставку («Справа»).

У 1997 році Джек Річер починає подорожувати країною автостопом чи громадським транспортом ніде надовго не зупиняючись.[2] Він викриває групу фальшивомонетників, які вбили його брата Джо. Події описані в романі «Поверх смерті». Наступний роман «Ціною власного життя» розповідає про те, як Річер запобігає терористичному акту в Сан-Франциско. Далі, Річер розкриває справжню особистість бізнесмена, який займається рейдерством («Пастка») і знаходить серійного вбивцю жінок, які служили в армії («Пошук всліпу»).

Ведучи кочовий спосіб життя, Джек Річер виявляється втягнутим в різні конфліктні ситуації та неприємності.[1][3] У романі «Криваве ехо» він допомагає молодий латиноамериканці, яку б'є власний чоловік, розкриваючи вбивство незаконних мігрантів.[2] У книзі «Без права на помилку» Річер консультує Секретну службу США, допомагаючи налагодити охорону віце-президента, і виявляє людей, які готують замах на нього. Потім він знищує свого давнього супротивника, якого вважав мертвим, який займається контрабандою зброї ( «Спосіб переконання»), розправляється з членами російської мафії («Один постріл»), допомагає жінці і її дочки, яка втекла від чоловіка-вбивці («Важкий шлях»), разом з колишніми товаришами по службі розплутує справа про постачання зброї терористам ( «Суцільні проблеми та неприємності»), ламає плани глави міста Діспейр в Колорадо («Немає що втрачати») і знешкоджує терористів («Я піду завтра»).

Він купує новий одяг кожні кілька днів викидуючи ношений в сміття, довгий час єдине, що він має завжди це зубна щітка. В пізніших романах він використовує дебетову картку знімаючи кошти з свого банківського рахунку, але старається уникати іншої техніки такої як мобільні телефони.[2] Він любить пити каву.[4]