Джміль-зозуля лісовий

Джміль-зозуля лісовий (Bombus sylvestris) належить до ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera). Зокрема, вид входить до родини Бджолині (Apidae), підродини Apinae та триби Bombini.

Це невеликий джміль; довжина тіла самки становить 15 мм, а самця — 14 мм[5]. Голова кругляста, а хоботок короткий. Його облямовування чорного кольору з жовтою облямівкою спереду та з білою облямівкою ззаду. Іноді джміль може мати кілька блідих волосків на голові, щитку та/або на тергіті (черевний сегмент). Самець мінливий меланіст. Ті, які рідко зустрічаються на півночі Шотландії мають черевце, яке з жовтою облямівкою замість білої[4].

Джмеля-зозулю лісового можна зустріти по всій території Європи від північної половини Піренейського півострова до південної Італії, від Греції[7] на півдні за Полярне коло на півночі та від Ірландії на заході до найсхіднішої частини Росії[3]. Вони зустрічаються по всій Британії, але їх немає на частинах Східної Шотландії, архіпелагу Сіллі, Шетландських островів[8].

Більшість Bombus sylvestris можна знайти на постіндустріальних місцях, місцях видобутку корисних копалин та териконах садах, парках, рідколіссі та листяних лісах, саме тому вони отримали свою назву джміль-зозуля лісовий[9].

Джмеля-зозулю лісового (Bombus sylvestris) можна знайти на білій глухій кропиві, головатні, білій конюшині, болотному зіллі, вербі, лаванді, синяку звичайному та інших рослинах[8].

Самки вийдуть з діапаузи через кілька тижнів після того, як їх вид хазяїна вийде з діапаузи. Цільовим видом хазяїна є майже завжди Bombus pratorum, що спостерігається в дослідженнях Хоффера (англ. Hoffer) в 1889 р. та Купера і Швамбергера (англ. Kupper & Schwammberger) у 1995 році[9]. Самка вибирає гніздо свого хазяїна, оцінюючи стадію розвитку хазяїна в цьому гнізді. Оскільки робочі особини джмелів несуть повну відповідальність за вирощування розплоду «самозванців», самка джмеля-зозулі повинна дуже ретельно вибирати гніздо свого хазяїна. Зазвичай, самка джмеля-зозулі шукає гніздо, в якому є декілька робочих особин, бо це показує, що колонія здатна буде піклуватися про її розплід. Проте, вона також повинна уникати гнізд, де є занадто багато робочих особин, щоб у випадку, якщо її виявлять і нападуть, то щоб її не вбили разом з яйцями[10]. Отже, B. sylvestris стикається з проблемою знайти оптимальне гніздо в обмеженому часовому проміжку. Якщо гніздо, в яке вона входить, добре розвинене, то є ймовірність, що робочі особини нападуть на паразитичного B. sylvestris і вб'ють його. Проте, якщо цільове гніздо занадто слабо розвинене, то самка лісового джмеля-зозулі не зможе виростити великий розплід[11]. Як тільки вона знайде цільове гніздо свого хазяїна, вона підкрадається до гнізда, щоб захопити колонію.

Оскільки джмелям-зозулям не потрібно постачати ресурси своєму розплоду, вони не схильні добувати їжу так агресивно або старанно, як самка-засновниця та робочі особи джмелів. Перш ніж проникнути в гніздо, джмелі-зозулі, як правило, поводяться аналогічно самцям джмелів — п'ють нектар до повного насичення, а потім відпочивають, доки знову не зголодніють[12].

Втручання людини непотрібне і неприпустиме. B. sylvestris розвинувся природним шляхом поряд зі своїми цільовими видами, такими як B. pratorum та B. jonellus[4], і представляє природний порядок їх існування. Альтернативний метод допомоги джмелям полягає у забезпеченні джмелів багатим середовищем та оселищем.

Оскільки це джміль-зозуля, Bombus sylvestris не будує власного гнізда; швидше, він захоплює гнізда інших джмелів. Його головним хазяїном є Bombus pratorum, але також паразитує на Bombus jonellus та Bombus monticola[4]. При патрулюванні молодих самок, з якими можна спаруватися, самці літають по колу, приблизно, на висоті 1 м над землею, маркуючи предмети феромонами для приваблення самок[5]. Цей джміль часто відвідує осот та ожину. Самка Bombus sylvestris також живиться на глухій кропиві, кульбабі, гіркокаштані, вербі, лаванді та інших рослинах. Самці, навпаки, відвідують конюшину, альканет, чорнокорінь, волошку та багато інших рослин[4].