Джміль вересовищний

Короткохоботковий. Довжина тіла фертильної самки сягає приблизно 16 мм, а самців та робочих особин 12 мм[3]. Середній розмах крил фертильної самки становить 29 мм. Передньоспинка, задньоспинка (розділені перев'язкою з чорних волосків) та 1-й іноді і 2-й тергіт черевця самок (фертильних і стерильних) вкриті жовтими волосками (в самців жовтими волосками вкриті 1-й та 2-й тергіти). 2-й та 3-й тергіти черевця вкриті чорними волосками, а решта тергітів черевця - білими. Голова має чорне забарвлення, окрім верхівки, що вкрита жовтими волосками (в самців волосків більше). Трапляються також меланізовані форми самок, а також форми (іноді класифікуються як підвид), які розрізняються за часткою жовтого опушення і за коричневими волосками поміж білими на черевці. Серед них B. j. hebridensis (ендемік Гебридських островів)[4], B. j. monapiae та B. j. vogtii[5].

Гніздиться вересовищний джміль у таких біотопах: сади, луги, вересовища[3]. Живиться пилком і нектаром і відповідно є запилювачем конюшини, лядвенця рогатого, брусниці звичайної, деяких представників триби Cardueae та багатьох інших рослин[5].

Гнізда будує над землею та під землею, в останніх налічується від 50 до 120 робочих особин. Дає одне або два покоління в рік[5].

B. jonellus трапляється в більшості країн Європи і більшій частині північної Азії. У Скандинавії та Росії межі Євразійської частини ареалу перетинають Північне полярне коло. У південній Європі, ареал теж неоднорідний, і обмежується горами. Східною межею Євразійської частини ареалу B. jonellus є Анадирська затока Берингового моря[1].

Північноамериканська частина ареалу охоплює територію Канади, на схід до Гудзонової затоки і Аляску[6].

На території України цей вид трапляється у зоні мішаних лісів[7].