Джованні Баттіста Тьєполо

Тьєполо, «Суд Соломона», фреска з Архієпископського палацу в Удіне, Італія

Джанбаттіста Тьєполо народився 5 березня 1696 року у Венеції, в родині багатодітного шкіпера Доменіко Тьєполо, людини простого походження. Невдовзі батько помер, і мати, Орсетта, виховувала шістьох дітей в умовах бідності.

В юності Тьєполо навчався живопису у венеціанського художника Грегоріо Ладзаріні, але мистецтвознавці зазначають, що найсильніший вплив на нього мали Себастьяно Річчі, Паоло Веронезе та Джованні Баттіста Пьяцетта. У віці 19 років Тьєполо виконав своє перше художнє замовлення — картину «Принесення в жертву Ісаака».

1717 року молодий художник покинув майстерню Ладзаріні і вступив до гільдії живописців Фралья. 1719 року він одружився з Марією Чечилії Гварді, сестрою відомих художників Гварді — Франческо та Джованні Антоніо. Від шлюбу з Марією у Тьєполо народилося дев'ятеро дітей.

З 1726 до 1728 року Тьєполо працював за замовленням Діонісіо Дельфіно, аристократа з Удіне, розписуючи фресками каплицю й палац. Це принесло йому популярність і нові замовлення — Тьєполо став модним живописцем. У наступні роки він багато писав у Венеції, а також в Мілані, Бергамо. У 1740 Тьєполо отримав замовлення на розпис стелі на другому поверсі Скуоль Карміна.

З 1750 року до венеціанського живописця прийшла загальноєвропейська популярність, а в 1750–1753 роках він створив свою центральну роботу — фрескові оздоблення вюрцбурзької резиденції (в місті Вюрцбург, Німеччина). Повернувшись до Італії, Тьєполо був обраний президентом Падуанської академії.

1761 року іспанський король Карл III запросив Тьєполо в Мадрид, де художник залишався до кінця свого життя. Тьєполо помер в іспанській столиці 27 березня 1770 року.

Фрески — дуже складний вид образотворчого мистецтва. Великі масштаби вимагають підготовчих робіт та точного геометричного розрахунку. Дуже важко врахувати також, як буде бачити фреску глядач з різних точок зору. Свобода і легкість, з якою будував свої фрескові композиції Тьєполо, дотепер вражають глядачів і самих художників. Це свобода у виборі композиції, у виборі кольорів та напрямків динаміки розгортання композиції, свобода у відчутті енергійного, експресивного руху пензля, в акцентуванні деталей.

«Викрадення Європи», 1720—1721. Галерея Академії, Венеція

«Свята Олена знаходить Істинний Хрест», бл. 1745. Галерея Академії, Венеція

Останнє причастя Св. Лючії. Церква святих Апостолів

• «Викрадення Європи», 1720—1721. Галерея Академії, Венеція
• «Мадонна гори Кармель з душами у чистилищі», 1721—1727. Пінакотека Брера, Брера
• «Свята Олена знаходить Істинний Хрест», бл. 1745. Галерея Академії, Венеція
• Поклоніння волхвів (Пінакотека, Мюнхен)
• Аполлон і Дафна (Лувр, Париж)
• Апофеоз сім'ї Барбаро (Метрополітен-музей, Нью-Йорк)
• Апофеоз адмірала Пізані (Палаццо Пізані, Венеція)
• «Перенесення Святого будинку в Лорето», бл. 1743, Галерея Академії, Венеція
• П'ять картин на теми давньоримської історії з палацу Дольфін в Венеції, Ермітаж, Санкт-Петербург, Росія
  • «Смерть консула Брута», 1728—1730, Музей історії мистецтв, Відень.
• «Меценат представляє імператору Августу красні мистецтва», Ермітаж, Санкт-Петербург.
• «Філософ Діоген та Олександр Македонський», Ермітаж, Санкт-Петербург
• «Мадонна з немовлям, Св. Антонієм Падуанським, Домініком, Франциском Асізьким», Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
• Фрески на стелі Вюрцбурзької резиденції, Вюрцбург, Німеччина
• Святий Яков Старший, (Музей образотворчих мистецтв (Будапешт))
• Битва Верселле (Метрополітен-музей, Нью-Йорк)
• Хід колісниці сонця (Палаццо Клерічі, Мілан)
• Тріумф Авреліана (Королівська галерея, Турин)
• Тріумф Маріуса (Метрополітен-музей, Нью-Йорк)
• Промова цариці Зенобії перед солдатами свого війська (Національна галерея мистецтва, Вашингтон)
• Апостоли Фома та Іоанн (Церква дель Оспедалетті, Венеція)
• Елеазер і Ребекка (Національна галерея, Афіни)
• Зустріч Антонія і Клеопатри і Бенкет Клеопатри (садиба Архангельське)

Фрагмент фрески у Віллі Вальмарана, Віченца

Фрагмент стінопису Вюрцбурзької резиденції

• Chantal Eschenfelder: Tiepolo. Giovanni Battista Tiepolo, 1696 — 1770. Könemann, 2001. ISBN 3-8290-0698-5
• Beverly Louise Brown, Terisio Pignatti, Oreste Ferrari, Teresa Longyear: Giambattista Tiepolo: Master of the Oil Sketch. Abbeville Press, 1994. ISBN 1-55859-284-9
• Keith Christiansen: Giambattista Tiepolo: 1696–1770. Harry N. Abrams, 1997. ISBN 0-8109-6505-4
• Svetlana Alpers, Michael Baxandall: Tiepolo and the Pictorial Intelligence. Yale University Press, 1994. ISBN 0-300-05978-7
• George Knox: Tiepolo: A Bicentenary Exhibition 1770–1970 Exhibition Catalogues from the Fog Art Museum: A Bicentenary Exhibition, 1770–1970. Garland Publishing, New York 1978. ISBN 0-8240-1954-7
• Maria Elisa Avagnina: Tiepolo. Die vicentinischen Villen. Electa, Milano, 1990. ISBN 88-435-3104-2
• T. Hetzer, Die Fresken Tiepolos in der Würzburger Residenz, Frankfurt, 1943.
• A. Morassi, Tiepolo e la Villa Valmarana, Milano, 1945.
• A. Morassi, Giovan Battista Tiepolo, Londra, 1955.
• A. Morassi, A complete catalogue of the paintings of G. B. Tiepolo, L., [1962];
• A. Pallucchini, L'opera completa di Giambattista Tiepolo, Milano 1968.
• Rizzi A,, The etchings of the Tiepolo: complete edition, L., 1971;
• Atti del congresso internazionale di studi sul Tiepolo, [Mil., 1972].
• A. Porcella, La giovinezza di Gianbattista Tiepolo, Roma 1973.
• William L. Barcham (1992). Giambattista Tiepolo, Thames and Hudson. ISBN 0-500-08054-2.
• M. Gemin, F. Pedrocco, Giambattista Tiepolo. I dipinti. Opera completa, Venezia 1993
• Щербачёва М. И., Картины Тьеполо из дворца Дольфино в Эрмитаже, Л., 1941;
• Ольшанская Н. И., Тьеполо, М., 1957;
• Салмина Л. Н. Джованни Баттиста Тьеполо. М. — Л., 1963

• 43775 Тьєполо — астероїд, названий на честь художника[3].
• Бароко
• Живопис бароко
• Венеціанська школа

• Тьєполо // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• Творчість Тьєполо (англ.)
• Роботи в Удіне (англ.)
• Коротка біографія (англ.)
• Ілюстрована біографія й відомі роботи (англ.)
• Джованні Баттіста Тьєполо. Картини та біографія