Джузеппе Сарті
Джузеппе Са́рті (італ. Giuseppe Sarti; хрещений 1 грудня 1729, Фаенца — пом. 28 липня 1802, Берлін) — італійський композитор, диригент і педагог; почесний член Петербурзької академії наук з 1796 року.
| Джузеппе Сарті | |
|---|---|
| італ. Giuseppe Sarti | |
.jpg.webp) | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1 грудня 1729[1][2][3] |
| Місце народження | Фаенца, Провінція Равенна, Емілія-Романья[3] |
| Дата смерті | 28 липня 1802[4][1][2] (72 роки) або 28 лютого 1802[3] (72 роки) |
| Місце смерті | Берлін, Королівство Пруссія[3] |
| Професії | композитор, музичний педагог, педагог, капельмейстер, директор |
| Вчителі | Francesco Antonio Vallottid і Джованні Батіста Мартіні |
| Відомі учні | Луїджі Керубіні |
| Жанри | опера, класична музика і Духовна музика |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія
Народився в італійському місті Фаенці (де і був хрещений 1 грудня 1729 року) в родині ювеліра і одночасно скрипаля-любителя. Початкову музичну освіту здобув у церковно-співочій школі, а в подальшому брав уроки у професійних музикантів (у Франческо Валлотті в Падуї і у знаменитого падре Мартіні в Болоньї). До 13 років вже непогано грав на клавішних інструментах, що дозволило йому зайняти посаду органіста в рідному місті[5].
З 1752 року почав працювати і в оперному театрі. Його перша опера — «Помпей в Вірменії» — пройшла з успіхом, а друга, написана для Венеції, — «Король-пастух» — зробила його відомим. 1753 року був запрошений в Копенгаген капельмейстером італійської оперної трупи і почав складати поряд з італійськими операми зінгшпілі датською мовою. За роки перебування в Копенгагені створив 24 опери[5].
1775 року, через борги, за вироком суду, покинув Данію. У 1775—1779 роках у Венеції був директором жіночої консерваторії. У 1779—1784 роках в Мілані був капельмейстером собору. Творчість композитора в цей період досягає європейської слави — його опери ставляться на сценах Відня, Парижа, Лондона (серед них — «Сільська ревнощі» — 1776, «Ахілл на Скірос» — 1779, «Двоє сваряться — третій радіє» — 1782)[5].
З 1784 року, за запрошенням імператриці Катерини ІІ, прибув до Російській імперії, де став придворним капельмейстером. У 1786—1790 роках — на службі у Григорія Потьомкіна. Очолював його домашню капелу в Причорномор'ї; мав титул директора Катеринославської музичної академії.
Автор опер (у тому числі «Арміда та Рінальдо», 1785; «Андромеда», 1798), композицій для хору та оркестру, пісень.
Серед учнів — Л. Керубіні, А. Ведель, С. Давидов, Д. Кашин, С. Дегтярьов, Л. Гурильов, П. Турчанінов.
1801 року вийшов у відставку і відправився в Італію, але помер по дорозі в Берліні 28 липня 1802 року.
Примітки
- SNAC — 2010.
- International Music Score Library Project — 2006.
- Archivio Storico Ricordi — 1808.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Классическая музыка, опера и балет.(рос.)
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 515. — ISBN 5-88500-042-5.