Дзвінкий ретрофлексний фрикативний
Дзвінкий ретрофлексний фрикативний —— приголосний звук, що існує в деяких мовах. У Міжнародному фонетичному алфавіті записується як ⟨ʐ⟩. Твердий шиплячий приголосний, фрикатив. В українській мові цей звук передається на письмі літерою ж. Найтвердіший у ряду шиплячих африкатів /ʑ/—/ʒ/—/ʐ/[1].
| ʐ | |||
|---|---|---|---|
| Номер МФА | 137 | ||
| Кодування | |||
| HTML (decimal) |
ʐ | ||
| Юнікод (hex) | U+0290 | ||
| X-SAMPA |
z` | ||
| Кіршенбаум |
z. | ||
| Брайль |
Шаблон:Braille cell/core Шаблон:Braille cell/core | ||
| |||
.svg.png.webp)
Деякі науковці для позначення цього звуку використовують символ дзвінкого заясенного фрикатива — /ʒ/[1]. В таких випадках, власне глухий заясенний фрикатив записують як /ʒʲ/.
Назва
Властивості
Властивості дзвінкого ретрофлексного фрикативного:
- Тип фонації — дзвінка, тобто голосові зв'язки вібрують від час вимови.
- Спосіб творення — фрикативний, тобто один артикулятор наближається до іншого, утворюючи вузьку щілину, що спричиняє турбулентність.
- Спосіб творення — сибілянтний фрикативний, тобто повітря скеровується по жолобку на спинці язика за місцем творення на гострий кінець зубів, що спричиняє високочастотну турбулентність.
- Місце творення — ретрофлексне, що прототипічно означає, що кінчик язика загинається вгору до твердого піднебіння.
- Це ротовий приголосний, тобто повітря виходить крізь рот.
- Це центральний приголосний, тобто повітря проходить над центральною частиною язика, а не по боках.
- Механізм передачі повітря — егресивний легеневий, тобто під час артикуляції повітря виштовхується крізь голосовий тракт з легенів, а не з гортані, чи з рота.
Приклади
| Мова | Слово | МФА | Значення | Примітки | |
|---|---|---|---|---|---|
| абхазька | абжа | [ˈabʐa] | половина | Див. абхазька фонетика | |
| адигейська | жъы | [ʐ̻ə] | старий | ||
| в'єтнамська (півд.) | rô | [ʐow] | діамант | Див. в'єтнамська фонетика | |
| італійська (діал.)[2] | caso | [ˈkäːʐo] | випадок | У стандартній мові — [z]. Див. італійська фонетика | |
| китайська | 肉 / ròu | [ʐoʊ̯˥˩] | м'ясо | Інколи вимовляється як [ɻ]. Див. китайська фонетика | |
| нижньолужицька[3][4] | Łužyca | [ˈwuʐɨt͡sa] | Лужиця | У верхньолужицькій — [ʒ]. | |
| польська[5] | żona | [ˈʐ̻ɔn̪ä] | дружина | Див. польська фонетика | |
| російська[5] | жена | [ʐɨ̞ˈna] | дружина | Див. російська фонетика | |
| сербська | жут | [ʐûːt̪] | жовтий | Див. сербська фонетика | |
| словацька[6] | žaba | [ˈʐäbä] | жаба | ||
Примітки
- Wells (2014:98-9)
- Canepari, (1992), p. 73.
- Šewc-Schuster (1984:40–41)
- Zygis (2003:180–181, 190–191)
- Hamann (2004:65)
- Hanulíková & Hamann (2010:374)
Джерела
- Canepari, Luciano (1992). Il MªPi – Manuale di pronuncia italiana [Handbook of Italian Pronunciation] (Italian). Bologna: Zanichelli. ISBN 88-08-24624-8.
- Hamann, Silke (2004). Retroflex fricatives in Slavic languages. Journal of the International Phonetic Association 34 (1): 53–67. doi:10.1017/S0025100304001604. Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 14 квітня 2016.
- Hanulíková, Adriana; Hamann, Silke (2010). Slovak. Journal of the International Phonetic Association 40 (3): 373–378. doi:10.1017/S0025100310000162.
- Lunsford, Wayne A. (2001). An overview of linguistic structures in Torwali, a language of Northern Pakistan. M.A. thesis, University of Texas at Arlington.
- Merrill, Elizabeth (2008). Tilquiapan Zapotec. Journal of the International Phonetic Association 38 (1): 107–114. doi:10.1017/S0025100308003344.
- Sadowsky, Scott; Painequeo, Héctor; Salamanca, Gastón; Avelino, Heriberto (2013). Mapudungun. Journal of the International Phonetic Association 43 (1): 87–96. doi:10.1017/S0025100312000369.
- Šewc-Schuster, Hinc (1984). Gramatika hornjo-serbskeje rěče. Budyšin: Ludowe nakładnistwo Domowina.
- Zygis, Marzena (2003). Phonetic and Phonological Aspects of Slavic Sibilant Fricatives. ZAS Papers in Linguistics 3: 175–213. Архів оригіналу за 11 жовтня 2017. Процитовано 14 квітня 2016.
- Wells, J. C. Sounds Interesting: Observations on English and General Phonetics. — Cambridge : Cambridge University Press, 2014. — 217 с. — ISBN 978-1107074705.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.