Дзвінкий ясенно-твердопіднебінний фрикативний
Дзвінкий ясенно-твердопіднебінний фрикативний — приголосний звук, що існує в деяких мовах. У Міжнародному фонетичному алфавіті записується як ⟨ʑ⟩. М'який шиплячий приголосний, фрикатив. В українській мові цей звук передається на письмі літерою ж. Найм'якший у ряду шиплячих африкатів /ʑ/—/ʒ/—/ʐ/[1].
| ʑ | |||
|---|---|---|---|
| Номер МФА | 183 | ||
| Кодування | |||
| HTML (decimal) |
ʑ | ||
| Юнікод (hex) | U+0291 | ||
| X-SAMPA |
z\ | ||
| Брайль |
Шаблон:Braille cell/core Шаблон:Braille cell/core | ||
| |||
.svg.png.webp)
Деякі науковці використовують символ дзвінкого заясенного фрикатив /ʒ/ або його палаталізований варіант /ʒʲ/ для позначення /ʑ/[1].
Назва
- Дзвінкий альвеоло-палатальний фрикатив(англ. Voiced alveolo-palatal fricative)
- Дзвінкий альвеоло-палатальний фрикатив-сибілянт (англ. Voiced alveolo-palatal sibilant fricative)
- Дзвінкий альвеоло-палатальний фрикативний
- Дзвінкий ясенно-твердопіднебінний фрикатив
- Дзвінкий ясенно-твердопіднебінний фрикативний
Властивості
Властивості дзвінкого ясенно-твердопіднебінного фрикативного:
- Тип фонації — дзвінка, тобто голосові зв'язки вібрують від час вимови.
- Спосіб творення — фрикативний, тобто один артикулятор наближається до іншого, утворюючи вузьку щілину, що спричиняє турбулентність.
- Спосіб творення — сибілянтний фрикативний, тобто повітря скеровується по жолобку на спинці язика за місцем творення на гострий кінець зубів, що спричиняє високочастотну турбулентність.
- Місце творення — ясенно-твердопіднебінне, тобто він артикулюється передньою частиною язика за ясенним бугорком, а середня частина язика піднімається до твердого піднебіння.
- Це ротовий приголосний, тобто повітря виходить крізь рот.
- Це центральний приголосний, тобто повітря проходить над центральною частиною язика, а не по боках.
- Механізм передачі повітря — егресивний легеневий, тобто під час артикуляції повітря виштовхується крізь голосовий тракт з легенів, а не з гортані, чи з рота.
Приклади
| Мова | Слово | МФА | Значення | Примітки | |
|---|---|---|---|---|---|
| абхазька | ажьа | [aˈʑa] | заяць | Див. абхазька фонетика | |
| адигейська | жьау | [ʑaːw] | тінь | ||
| кабардинська | жьэ | [ʑa] | рот | ||
| каталанська (схід.)[2] | ajut | [əˈʑut] | допомога | Див. каталанська фонетика | |
| люксембурзька[3] | héijen | [ˈhəi̯ʑɵ̞n] | високий | Алофон /ʁ/[3]. Див. люксембурзька фонетика | |
| нижньолужицька[4] | źasety | [ʑäs̪ɛt̪ɨ] | десятий | ||
| польська[5] | źrebię | [ˈʑrɛbjɛw̃] | лоша | Див. польська фонетика | |
| португальська (Бразилія)[6] | magia | [maˈʑi.ɐ] | магія | Алофон /ʒ/. Див. португальська фонетика | |
| російська | езжу | [ˈjeʑːʊ] | їзжу | Див. російська фонетика | |
| румунська (Трансильванія)[7] | 'geană | [ʑanə] | вія | В стандартній мові – /d͡ʒ/. Див. румунська фонетика | |
| сербська[8] | пуж ħе | [pûːʑ t͡ɕe̞] | равлик буде | Алофон /ʒ/ перед /t͡ɕ, d͡ʑ/. Див. сербська фонетика | |
| японська | 火事/kaji | [kaʑi] | пожежа | Алофон /d͡ʑ/ між голосними. Див. японська фонетика | |
Примітки
- Wells (2014:98-9)
- Recasens & Espinosa (2007:145, 167)
- Gilles та Trouvain, (2013), pp. 67–68.
- Zygis (2003:180–181)
- Jassem (2003:103)
- seqüências de (sibilante + africada alveopalatal) no português falado em Belo Horizonte Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine. Page 18.
- Pop, (1938), p. 30.
- Landau et al. (1999:68)
Джерела
- Chirkova, Katia; Chen, Yiya; Kocjančič Antolík, Tanja (2013). Xumi, Part 2: Upper Xumi, the Variety of the Upper Reaches of the Shuiluo River. Journal of the International Phonetic Association 43 (3): 381–396. doi:10.1017/S0025100313000169.[недоступне посилання з квітня 2019]
- Gilles, Peter; Trouvain, Jürgen (2013). Luxembourgish. Journal of the International Phonetic Association 43 (1): 67–74. doi:10.1017/S0025100312000278.
- Jassem, Wiktor (2003). Polish. Journal of the International Phonetic Association 33 (1): 103–107. doi:10.1017/S0025100303001191.
- Landau, Ernestina; Lončarić, Mijo; Horga, Damir; Škarić, Ivo (1999). Croatian. Handbook of the International Phonetic Association: A guide to the use of the International Phonetic Alphabet. Cambridge: Cambridge University Press. с. 66–69. ISBN 0-521-65236-7.
- Pop, Sever (1938). Micul Atlas Linguistic Român. Muzeul Limbii Române Cluj.
- Recasens, Daniel; Espinosa, Aina (2007). An electropalatographic and acoustic study of affricates and fricatives in two Catalan dialects. Journal of the International Phonetic Association 37 (2): 143–172. doi:10.1017/S0025100306002829.
- Sjoberg, Andrée F. (1963). Uzbek Structural Grammar.
- Teo, Amos B. (2012). Sumi (Sema). Journal of the International Phonetic Association 42 (03): 365–373. doi:10.1017/S0025100312000254.
- Teo, Amos B. (2014). A phonological and phonetic description of Sumi, a Tibeto-Burman language of Nagaland. Canberra: Asia-Pacific Linguistics. ISBN 978-1-922185-10-5.
- Zygis, Marzena (2003). Phonetic and Phonological Aspects of Slavic Sibilant Fricatives. ZAS Papers in Linguistics 3: 175–213. Архів оригіналу за 11 жовтня 2017. Процитовано 8 квітня 2016.
- Wells, J. C. Sounds Interesting: Observations on English and General Phonetics. — Cambridge : Cambridge University Press, 2014. — 217 с. — ISBN 978-1107074705.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.