Дзиндра Євген Васильович

Дзиндра Євген Васильович
Народився 12 серпня 1913(1913-08-12)
Демня
Помер 2 вересня 1983(1983-09-02) (70 років)
Львів, Українська РСР, СРСР
Поховання Личаківський цвинтар[1]
Діяльність скульптор
Alma mater Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша
Вчителі Ян Нальборчик і Андрій Коверко
Членство Національна спілка художників України і Художній фонд СРСРd
Брати, сестри Дзиндра Степан Васильович і Дзиндра Михайло Васильович
Нагороди

Євге́н Васи́льович Дзи́ндра (12 серпня 1913, Демня — 2 вересня 1983) — український скульптор, викладач, громадський діяч. Один з найкращих львівських скульпторів середини XX ст.[2] Брат Степана і Михайла Дзиндрів.

Перші роки і навчання

Євген Дзиндра народився в селі Демня на Львівщині в селянській сім'ї. Демня — давній осередок народної різьби по каменю; там знаходиться кар'єр, з якого видобувають вапняк, придатний для різних мистецьких потреб. Він навчався спочатку в сільській школі, потім в Миколаєві, що за 6 км від Демні. Вчився в скульптора А. Коверка,[2] а з 1933 р. Євген продовжував навчання у Львівській художньо-промисловій школі на відділі декоративної скульптури.[3] Його вчителями були видатні педагоги Я. Нальборчик, М. Внук, Й. Стажинський.[2] На міжнародній виставці прикладного мистецтва в 1935 р. в Парижі журі відзначило роботи учнів Львівської школи, у тому числі і твір Дзиндри почесним дипломом II ступеня. У 1938 р. Євген Дзиндра закінчив школу та отримав диплом скульптора-декоратора. Він почав працювати викладачем у Львівському училищі прикладного мистецтва та створив свої перші скульптурні портрети.

Післявоєнний період

З 1945 р. Євген Дзиндра постійний учасник художніх виставок від обласних до міжнародних. У 1944—1945 рр., а потім у 1949—52 рр. працював на Львівській скульптурній фабриці. У 1944—1952 — член художньої ради Львівської скульптурної фабрики, голова правління художнього фонду, член правління обласного відділення спілки художників УРСР. 1981 року відзначений медаллю «За трудову відзнаку»[4], а 1983 — Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР.[5]

Творчість
Пам'ятник Івану Франку в селі Нагуєвичі

У 1955 та 1964 роках у Львові експонувались персональні виставки його творів. Підсумком 40-літнього творчого шляху стала 3-я персональна, вже посмертна виставка Євгена Дзиндри, що експонувалась у Виставковому залі Львівської картинної галереї у вересні 1983 р.

Творчий доробок Євгена Дзиндри охоплює коло тем, розкритих у широкому жанровому розмаїтті. Однаково успішно він працює в станковій, монументальній і декоративній скульптурі, дрібній пластиці і різьбі по дереву.

Мистець створив цілу галерею портретних погрудь: Тараса Шевченка, Івана Франка, Василя Стефаника, Соломії Крушельницької, Людвіга Ван Бетховена, Поля Робсона, Миколи Леонтовича.[2] У Володимирі-Волинському височить меморіальний комплекс жертвам фашизму, виконаний у співавторстві з Т. Бриж та архітектором Я. Назаркевичем.

Серед творів останніх років особливої уваги заслуговують позначене глибиною внутрішнього виразу погруддя закарпатського художника Ф. Манайла, сповнена тепла, любові і мудрості скульптура «Мати» і сповнена високого артистизму і внутрішньої культури постать композитора Станіслава Людкевича — останній твір мистця.

Євген Дзиндра також є автором кам'яних левів, що стоять на площі Ринок біля львівської Ратуші.

Майже 2 десятки надгробних скульптур Євгена Дзиндри знаходяться на Личаківському цвинтарі у Львові. Там мистець виробив власну концепцію пам'ятника у вигляді масивної брили каменю, завершеної портретом покійного. Яскравим прикладом можуть бути пам'ятники літераторам Григорію Тютюннику та Андрію Волощаку, василіянину о. Віталію Градюку, професору В. Міліянчуку, письменнику Денису Лукіяновичу, професору І. Свенціцькому та багато інших.[3][2]

Сам Євген Дзиндра теж похований на Личаківському цвинтарі. Надгробок йому виконали його учень Ярослав Троцько і зять Петро Дзиндра, використавши проект, який скульптор мав намір виконати для пам'ятника співачці С. Крушельницькій.

Свої скульптурні твори Євген Дзиндра виконував переважно у твердих матеріалах — мармурі і камені, що давало можливість втілювати образ, враховуючи специфіку матеріалу. Постійна копітка праця, професійна дисципліна і вроджена допитливість розкрили йому технічні і технологічні таємниці каменю, навчили вкладати живу душу в мертву брилу, наказувати каменеві і слухатись його водночас.

Список робіт
  • Проєкт надгробка на могилі Амвросія Андроховича (встановлений на Личаківському цвинтарі влітку 1943, посвячення — за участи отця-доктора Йосифа Сліпого)[6].
  • Пам'ятник Тарасові Шевченку в смт Олесько (1950).[7]
  • Професор І. С. Свєнціцький (1960, пісковик, 64×57×47, Національний музей у Львові).[8]
  • «Композитор Микола Леонтович» (1960, пісковик, 58×37×56, Національний музей у Львові).[8]
  • «Тарас Шевченко», барельєф. 1961, гіпс, 83×60.[9]
  • «Григорій Тютюнник», горельєф. 1965, тонований гіпс, 58×36.[9]
  • Меморіальний комплекс пам'яті жертв фашизму у Володимирі-Волинському Співавтори скульптор Теодозія Бриж, архітектор Ярослав Назаркевич. Споруджений 1965 року[10] (є також версії про 1966[9] і 1967[11]). Реконструйований 1985 року.[11] На республіканській виставці 1980 року експонувалась фотографія пам'ятника[10], а на виставці львівських художників у Києві 1970 року — фотографія і карбований фрагмент під назвою «В'язень» (90×50).[9]
  • Пам'ятник Іванові Трушу в селі Висоцько (1967, бронза, архітектор Ярослав Назаркевич[10], є також версія про 1973 рік[12]).
  • Пам'ятник на могилі Модеста Сосенка на Янівському цвинтарі (1968).[13]
  • «В задумі». 1968, теракота, 50×37×37.[9]
  • «Василь Єрошенко». 1969, кована мідь, 58×50×42.[9]
  • «Юрій Дрогобич», рельєф. 1970, кована мідь, 85×64.[9]
  • Пам'ятник на місці бою німецьких і радянських військ 1941 року в смт Великий Любінь Львівської області. Споруджений 1973 року, співавтор Степан Дзиндра, архітектор Андрій Шуляр.[14]
  • Артистка Соломія Крушельницька, рельєф (1975, мармур, 80×70).[8]
  • Портрет Героя Соціалістичної Праці ВО «Електрон» Ю. В. Бурак (1977, пісковик, 60×40×42).[15]
  • Пам'ятник загиблим землякам у смт Славське (1975, архітектор Олександр Матвіїв)[16], селі П'яновичі (1977, архітектор Олександр Матвіїв).[17]
  • Портрет учасника визволення Львова, начальника штабу УВС Львівської області полковника І. І. Гелети (1977, тонований гіпс, 61×52×36).[15]
  • Художник Федір Манайло (1979, пісковик, 65×45×40).[8]
  • Композитор Станіслав Людкевич, рельєф (1979, гальванопластика, 35×32).[8]
  • Пам'ятник Іванові Франку в Нагуєвичах (1981).[18]
  • «Мати». 1982, камінь, 52×35×43.[19]
  • Пам'ятник Є. Мотовило в селі Миколаїв Радехівського району (1982, архітектор Олександр Матвіїв).[20]
  • Пам'ятний знак у селі Зав'язанці Львівської області (архітектор Мирон Вендзилович).[21]
  • Погруддя Івана Труша.[22]
  • Бронзовий портретний барельєф на гробівці Ярослави Музики на Личаківському цвинтарі.[23]

Посилання

Примітки
  1. Личаківський некрополь — С. 229.
  2. «Євген Дзиндра»[недоступне посилання з липня 2019] [недоступне посилання]
  3. Космолінська Наталка, «Хай мої камені з вами говорять» // ПОСТУП 13 серпня 2003
  4. Творчо-організаційна діяльність Львівської організації Спілки художників УРСР 1939—1989 / авт. тексту та упор. М. І. Батіг. — Львів : Облполіграфвидав, 1990. — С. 32.
  5. Творчо-організаційна діяльність… — С. 30.
  6. Хроніка. На могилі // Наші дні. — 1942. — Р. ІІ. — Ч. 7 (липень). — С. 15.
  7. Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 323.
  8. Выставка произведений художников западных областей Украины, посвященная 40-летию воссоединения украинского народа. — М. : Советский художник, 1980. — С. 26.
  9. Художники Львова. Проспект виставки. — Львів : Советский художник, 1970. — С. 23—24, 30.
  10. Выставка произведений художников западных… — С. 32
  11. Памятники истории… — С. 68.
  12. Памятники истории… — С. 321.
  13. Памятники истории… — С. 320.
  14. Памятники истории… — С. 324.
  15. Ленінським шляхом. Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 60-річчю Великого жовтня. — Львів, 1978. — С. 47.
  16. Выставка произведений художников западных… — С. 338.
  17. Выставка произведений художников западных… — С. 337.
  18. Памятники истории… — С. 326.
  19. Моя Батьківщина — СРСР. Обласна художня виставка, присвячена 60-річчю утворення Союзу РСР. — Львів : Облполіграфвидав, 1983. — С. 14.
  20. Памятники истории… — С. 336.
  21. Жовтень. — 1980. — № 5 (427). — С. 39.
  22. Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика. — К. : Реклама, 1980. — С. 36.
  23. Перейма Л. За деякими пам'ятними львівськими адресами // Наукові записки / Львівський історичний музей. — Вип. XI. — Львів: Новий час, 2006. — С. 211. — ISBN 966-96146-9-4.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.