Добряк Дмитро Семенович

Закінчив у 1961 році факультет землевпорядкування Харківського сільськогосподарського інституту за фахом інженер-землевпорядник. Працював у науково-дослідних інститутах містобудування та землеустрою. Був направлений Міністерством сільського господарства в Держсільгосппроект (м. Київ). В 1975—1991 роках очолював сектор з проблем землеустрою в Україні Всесоюзного науково-дослідного інституту земельних ресурсів при Раді Міністрів СРСР. З 1991 року — заступник директора з наукової роботи Інституту землеустрою УААН, п'ять років потому — виконавчий директор Інституту землеустрою УААН, з 2003 по 2006 рік — директор Головного інституту землеустрою Держкомзему України. З 1996 по 2006 рік — член колегії Держкомзему України. Упродовж 1996—2000 років очолював кафедру землевпорядного проектування Національного аграрного університету, з 2006 року по 2015 рік — завідувач кафедри управління земельними ресурсами НУБіП. З 2015 року — головний науковий співробітник Інституту агроекології і природокористування НААН.

У 1971 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Розміщення і організація системи культурно-побутового обслуговування населення сільського адміністративного району», в 1991 — докторську дисертацію «Територіальний устрій господарств і підприємств АПК (на прикладі Української РСР)».

Наукова діяльність пов'язана з дослідженням розвитку і розміщення соціальної інфраструктури на селі, оптимізованого використання й охорони земель, реформування земельних відносин. Особливе значення мають унікальні у світовій практиці наукові розробки щодо організації землекористування і сільськогосподарського виробництва в зоні впливу катастрофи на ЧАЕС. Обґрунтував основні принципи вдосконалення землевпорядного проектування в умовах трансформування земельних відносин та посилення антропогенного навантаження на земельні ресурси, теоретичні засади, методологію і методику економічної, екологічної та соціальної сутності землеустрою.

Дмитро Добряк розробив проект землеустрою радгоспу «Маньківський» Черкаської області з цеховою структурою управління господарством, за який отримав срібну медаль ВДНГ СРСР.

Під керівництвом Дмитра Добряка виконано значні обсяги робіт із землеустрою і охорони земельних ресурсів, роздержавлення і приватизації земель, він брав безпосередню участь у розробці наукових основ контурно-меліоративної організації території, її економічної та екологічної оцінки.

Дмитро Добряк опублікував близько 400 наукових праць, у тому числі 47 колективних та індивідуальних монографій, 2 навчальних посібники. Підготував 8 докторів та 10 кандидатів економічних наук.

Створив наукову школу із сучасного землеустрою. За його керівництва спеціалізованими вченими радами із захисту кандидатів наук у Головному науково-дослідному і проектному інституті землеустрою (2003—2005) та Національному університеті біоресурсів і природокористування України (2007—2010) було захищено 46 кандидатських і 4 докторських дисертацій із спеціальності «Економіка природокористування і охорона навколишнього середовища».

Є одним з авторів чинного Земельного Кодексу України. Згідно розпорядження Президента України в 2010 році за згодою увійшов до складу робочої групи з підготовки пропозицій з питань земельної реформи[1].

За його безпосередньої участі підготовлено ряд законопроектів України, зокрема «Про плату за землю», «Про охорону земель», «Про розмежування земель державної і комунальної власності», «Про землеустрій», проектів постанов Верховної Ради України «Про земельну реформу», «Про прискорення земельної реформи та приватизацію земель», «Про порядок ведення державного земельного кадастру» та інші[2].

• орден «За заслуги» ІІІ ступеня
• медаль «До 1500-річчя Києва»,
• срібна медаль ВДНГ СРСР за особистий внесок у відродження духовності, націо­нальної науки і культури
• срібний почесний нагрудний знак Державного університету із землеустрою (м. Москва)
• орден Королеви Анни «Честь Вітчизни» на золотій зірці" (2010)
• почесна відзнака УААН (2012)
• почесна відзнака НААН (2017)

Згідно рішення експертної ради міжнародної іміджевої програми «Лідери ХХІ століття» відзначений нагородою «Свята Софія», рішенням Науково-експертної ради Асамблеї ділових кіл за високу національну гідність та активну участь у розбудові Української держави удостоєний почесного звання «Лицар Вітчизни» з врученням «Золотого хреста честі і звитяги» (2010)[3][4].

1. Рекомендації щодо порядку перерозподілу земель резервного фонду з метою використання їх за цільовим призначенням. — К.: Аграрна наука, 1999. — 415 с.
2. Землевпорядні робота при реорганізації недержавних сільськогосподарських підприємств. — К.: Століття, 2000. — 170 с.
3. Економічний оборот землі в Україні: теорія, методологія і практика. — К.: Урожай, 2004. — 126 с.
4. Автоматизація проектування в землеустрої: еколого-економічна та соціальна ефективність. — К.: Урожай, 2004. — 126 с.
5. Теоретичні засади сталого розвитку землекористування у сільському господарстві. — К.: Урожай, 2004. — 136 с.
6. Еколого-економічні засади реформування землекористування в ринкових умовах. К.: Урожай, 2006. — 336 с.
7. Еколого-економічний механізм захисту земельних ресурсів від деградаційних процесів у ринкових умовах. — К.: Урожай, 2007. — 144с.
8. Класифікація сільськогосподарських земель як наукова передумова їх екологобезпечного використання. — 2-ге вид. — К.: Урожай, 2009. — 464 с.
9. Застосування автоматизованих земельних інформаційних систем в управлінні земельними ресурсами. — 2-е вид. — К.: МВЦ «Медінформ», 2012. — 238 с.

• ORCID: Добряк Дмитро
• Профіль Google Академії Добряк Дмитро Семенович

• Третяк А. М. Добряк Дмитро Семенович // Вчені економісти-аграрники. — Кн. 5. Ч. 1. — К.: Аграрна наука, 2001.
• Третяк А. М. Добряк Дмитро Семенович // Енциклопедія сучасної України: у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — С. 159.
• Третяк А. М. Добряк Дмитро Семенович // Полтавіка. Полтавська енциклопедія. — Т. 6: Освіта і наука. — Кн. 1: Абаза — Крекотень. — Полтава: Поліграфічний центр «Мозаїка», 2017. — С. 734.
• Хто є хто на Полтавщині. Довідково-біографічне видання. Книга перша. — К.: Київська книжкова фабрика, 2003. — С.89.