Довгоносик бульбочковий смугастий

• жук завдовжки 3–5 мм;
• передньоспинка має найбільшу ширину позаду середини;
• голова вкрита лусочками серед яких стирчать щетинки;
• антени булавоподібні, семичленикові.
• забарвлені лусочки утворюють на передньоспинці й надкрилах повздовжні смуги (видова назва lineatus якраз і означає «лінійчастий»).
• стегна темні, гомілки руді.

Вид поширений по всій Палеарктиці, за винятком Крайньої півночі[1]. Ареал його включає всю територію України[4].

Зимують на стадії імаго, звичайно у Біотопах, де ростуть багаторічні бобові. Жуки знаходяться у діапаузі в підстилці з рослинних решток або у верхньому шарі ґрунту. Активні жуки з'являються у природі навесні. Коли повітря прогріється вище +13°С, вони розлітаються на новій ділянки, де ростуть кормові рослини: культивовані (горох, квасоля, еспарцет, віка, люпин, боби, люцерна, конюшина, сочевиця) і дикорослі бобові (буркун, чина та інші)[2]. У цей період жуки по силенно харчуються листям, стають статевозрілими, паруються і відкладають у ґрунт яйця. Максимальна зареєстрована плодючість самки перевищує 2800 яєць. Розвиток зародка триває приблизно тиждень. Після виходу з яйця, личинки знаходять корінці кормових рослин і виїдають на них вміст бульбочок. При цьому личинки віддають перевагу гороху та віці[5] Одна личинка за життя (30–40 днів) знищує 3–5 бульбочок.

Протягом червня відбувається заляльковування у ґрунті. Через 9–13 діб з лялечки виходить імаго нового покоління. Попервах їх покриви м'які, але поступово вони тверднуть. Після повного затвердіння жуки входять на поверхню ґрунту відшукуються бобові-багаторічники і посиленно харчуються на них. У серпні–вересні жуки ховаються на зимівлю[2].

Подібно до інших біологічних видів, довгоносик бульбочковий смугастийє невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Однак на посівах бобових жуки завдають чималої шкоди, особливо, коли їх чисельність і щільність досягає значних величин.

Для зниження шкодочинності жуків після викошування однорічних бобових на сіно й силос, а також після збирання врожаю зернобобових проводять оранку ґрунту. Однорічні бобові бажано сіяти у віддаленні від багаторічних, аби перешкодити міграціям жуків. У разі високої чисельності комах проти них застосовують інсектициди[2].