Долинай Микола

Посли Сойму Карпатської України.
По центру: Президент Карпатської України о. Августин Волошин; Перший ряд зліва направо: Микола Долинай, Юлій Бращайко, Юліян Ревай, Августин Штефан, Степан Клочурак; Другий ряд: Федір Ревай, Степан Росоха, Леонід Романюк, Августин Дутка, Михайло Тулик, Дмитро Німчук, Михайло Бращайко, Іван Грига, Микола Мандзюк; Третій ряд: Володимир Комаринський, Микола Різдорфер, Антон-Ернест Олдофреді, Мілош Дрбал, Григорій Мойш, Михайло Марущак, Кирило Феделеш, Василь Климпуш, о. Юрій Станинець; Четвертий ряд: Василь Щобей, Іван Ігнатко, Юрій Пазуханич, Іван Перевузник, Адальберт Довбак, Петро Попович, Іван Качала, Василь Лацанич

Микола Долинай народився 22 червня 1894 року в с. Довге Поле, Мармароський комітат (тепер Румунія), у родині сільського греко-католицького священика Петра Олександровича Долиная. Його мати теж була донькою священика. Миколі виповнилося лише два роки, коли помер батько. З 10 років виховувався у родині свого дідуся, відомого священика й винахідника Авґустина Єнковського (1833—1923), який в останні роки свого життя був парохом у с. Стеблівці (тепер Хустський район).

Після закінчення народної школи в 1904 році був відправлений до Ужгорода в притулок, звідки і поступив до Ужгородської гімназії. Закінчив Ужгородську гімназію у 1912 році та медичний факультет Будапештського університету в 1918 році, доктор медицини.

Після університету Микола Долинай працював у міській лікарні Ужгорода, став одним із засновників та активістом крайового товариства «Просвіта» у 1920 році.

З початку 1920-х років перебував у соціал-демократичній партії, а з 1926 року в Християнсько-народній партії, яку очолював Авґустин Волошин, був генеральним секретарем партії.

Микола Долинай перебував у складі делегації від Закарпаття на Віденському арбітражі 2 листопада 1938 року, а після його закінчення увійшов до складу демілітаризованої комісії, яка діяла в Будапешті. Коли Ужгород було передано Угорщині, Микола Долинай переїхав до Хуста, де працював за фахом до 15 березня 1939 року. Тут виконував громадсько-політичну роботу, став головою Українського Спортивного Клубу «Хуст».

24 січня 1939 року став членом та був обраний до проводу Українського національного об'єднання. У лютому 1939 року обраний депутатом Сойму Карпатської України. 15 березня призначений міністром охорони здоров'я в останньому складі уряду Карпатської України.

Разом із Августином Волошином після окупації Карпатської України угорськими військами емігрував через Румунію та Югославію до Протекторату Богемії та Моравії.

У червні 1945 року Микола Долинай арештований управлінням контррозвідки «Смершу» Радянського Союзу й особливою нарадою при НКВС СРСР 28 грудня 1945 року засуджений на 5 років таборів. Клопотання про помилування 6 травня 1946 року відхилили.

Відбув заслання в Сибіру. Після звільнення з ГУЛАГу 1 березня 1950 року повернувся до Праги.

Помер Микола Долинай у Празі 30 березня 1970 року. Похований у Празі[1].

Реабілітований 26 березня 1990 року.

• Вони боронили Карпатську Україну: Нариси історії національно-визвольної боротьби закарпатських українців. — Ужгород, 2002. — С. 709—710.
• Реабілітовані історією. Закарпатська область. — Книга друга. — Ужгород, 2004. — С. 402—405.
• Довганич Омелян. Карпатська Україна в боротьбі за незалежність: репресії проти її обронців та керівників /Післямова Миколи Вегеша. — Ужгород: Ґражда, 2007. — 140 с.
• Довганич Омелян. Доля міністра Карпатської України. //Науковий збірник товариства «Просвіта» в Ужгороді. — Ужгород, 2000.
• Довганич Омелян. У тенетах «Смершу». Репресовані діячі Карпатської України. — Ужгород, 2002.
• Довганич Омелян. Міністри Карпатської України: Ю. Бращайко — видатний діяч «Просвіти»; М. Долинай — доля міністра //Науковий збірник товариства «Просвіта» в Ужгороді. — Ужгород, 2000. — С. 226—228.

• Долинай Микола «Карпатська Україна»