Дольський Олександр Олександрович

Много доброго и злого мне приносит Ваше слово.

Только кажется мне снова, что я дорого за это заплачу.

Пісні Дольського на грамплатівках, фірма «Мелодія».

Походить з артистичної родини. Батько — співак (драматичний тенор) Дольський Олександр Вікторович(1913–1990), заслужений артист РРФСР, соліст опери Свердловського академічного театру імені А. В. Луначарського, а потім Куйбишевського театру опери і балету.[1] Мати — Дольська Єлизавета Олександрівна (1912 р. н.), балерина, випускниця Ленінградського академічного хореографічного училища імені А. Я. Ваганової[2].

Народився у місті Свердловськ. Закінчив середню школу. По закінченні школи працював слюсарем на свердловському заводі «Уралелектроапарат» (1956—1957). Артистичну кар'єру почав ще у дитинстві: співав у хорі хлопчиків у операх «Кармен» та «Винова краля» Свердловського академічного театру, де працювали його батьки[2].

Вищу освіту отримав в Уральському політехнічному інституті 1963 року (будівельний факультет). Того ж року закінчив Свердловське музичне училище (клас гітари, керівник Володимир Савіних). Був аспірантом на інженерно-економічному факультеті в Уральському політехнічному інституті (1966—1969) і навіть викладав математичні методи студентам.

Брав активну участь у художній самодіяльності політехнічного інституту. Вже на першому курсі взявся бути конферансьє й музикантом у студентському оркестрі. Грав не тільки на гітарі, а й на контрабасі, саксофоні, банджо[2] . Деякий час був солістом джаз-оркестру у місті Нижній Тагіл. Як виконавця-гітариста його помітив відомий на Уралі гітариста и педагог Л. А. Воінов, що сам запропонував займатися з молодим музикою для вдосконалення його майстерності. До репертуару Дольського увійшли технічно складні віртуозні музичні твори композиторів XX століття, зокрема Ейтор Вілла-Лобос, Енріке Гранадос, Ісаак Альбеніс[2].

Писати вірші почав складати в школі близько 1949 року. У 1950-х рр. брав участь у конкурсі артистів естради як гітарист, де здобув друге місце. Отримав атестаційне посвідчення як артист філармонії і и виконавець-інструменталіст на гітарі. У період 1962—1966 рр. розпочалася співпраця Дольського зі Свердловським драматичним театром, Свердловським ТЮГом, а також із театрами Омська, Новосибірська, Челябінська. Дольський був автором пісень до низки театральних вистав, для художніх и науково-популярних кінофільмів Свердловської кіностудії[2]. 1967 року Дольський вперше виступав на московському телебаченні.

1968 року Олександр Дольський брав участь у Першому Всесоюзному фестивалі авторської пісні, що проводили на базі Академмістечка у Новосибірську. Невдовзі він брав участь у Фестивалі самодіяльної пісні імені Валерія Грушина (поле на озері Майстрюково, нині місто Самара), де став переможцем. У середині 1970-х рр. пісні Олександра Дольського набули всесоюзної популярності. Але це була напівзаборонена популярність, не підтримана радянською цензурою[2]. Пісні цього періоду відносять до культури андеграунду, мало або не пов'язаної з офіційною, підтриманою державою культурою СРСР.

1974 року Олександр Дольський перебрався у Ленінград. Мав посаду старшого наукового співробітника Ленінградського НДІПІ містобудування. Власну концертну діяльність він не припиняв. Його помітив Аркадій Райкін і запросив на працю у Ленінградський театр мініатюр. У театрі мініатюр Дольський виступав і як актор, і як виконавець ліричних пісень. 1980 року до нього прийшло й офіційне визнання як співака і актора; фірма «Мелодія» видала прихильникам авторської пісні диск «Звезда на ладони» з піснями Олександра Дольського.

Лише з 1989 року Олександр Дольський отримав дозвіл на концертні виступи за кордоном і відвідав Чехію, Сербію, Німеччину, Голландію, Британію, Сполучені Штати, Австралію.

Одружений, має трьох синів[2].

• «Пока живёшь». Библиотечка журнала «Огонёк», 1988
• «Каменные песни». Художественная литература. Ленинградское отделение, 1990
• «Синий автопортрет». 1991
• «Четыре ангела». Харьков, 1991
• «Благословение». 1993
• «Я пришёл дать вам выпить, или Как я был Александром IV». 1994
• «Песни Одиссея». Санкт-Петербург, 1998
• «Свет небес». 1998
• «Летейское вино». 1999
• «Сонеты». Санкт-Петербург, 1999
• «Александр Дольский. Сочинения. Стихотворения». Локид-Пресс, серия «Голоса. Век XX», 2001
• «Беседы с Иисусом». Агентство «РДК — принт», 2001
• «Сонеты». Санкт-Петербург, 2002
• «Венки сонетов». Санкт-Петербург, 2003
• «Анна», віршований роман, 2005

• 1971 — «Мандрівний фронт» / рос. «Кочующий фронт» (Свердловськая к/с) — епізод
• 1979 — «Прощание с осенью» (музичний телефільм, Ленфільм) — виконавець пісень
• 1981 — «Спасибо за нелётную погоду» (музичний телефільм, Ленфільм) — виконавець пісень
• 1984 — «Інститут бабусь» / «Институт бабушек» (фільм-спектакль) — виконавець пісні рос. «От прощанья до прощанья» у фінальних титрах, за кадром
• 1987—1988 — «Игра с неизвестным» (документальний, к/с ім. Довженка)
• 1988 — «Два часа с бардами» (документальний, Мосфільм)
• 1990 — «Когда святые маршируют» (Ленфільм) — Віктор Іванович Кротов, вантажник у крамниці
• 1990 — «Новая Шахерезада» (Ленфільм) — Сергій Олексійович Воронцов, сусід

• Заслужений артист РРФСР (1989)
• Лауреат Державної літературної премії імені Булата Окуджави (2002)
• Член аматорського літературного об'єднання у складі Російського Міжрегіонального союза письменників (РМСП) (2007)

• Бард
• Романс
• Юрій Візбор
• Кім Юлій Черсанович
• Галич Олександр Аркадійович
• Ланцберг Володимир Ісакович
• Кукін Юрій Олексійович
• Городницький Олександр Мойсейович
• Фестиваль бардовської пісні

• Офіційний сайт Олександра Дольського
• http://bard.ru/article/25/18.htm (стаття про Дольського, 1989)
• http://www.portal-slovo.ru/philology/39024.php (стаття «История и современность в стихах-песнях Александра Дольского о России»)
• http://dolcevita2007.livejournal.com/2007/06/08/ (На День рождения Александра Дольского, 2007)
• http://lib.ru/KSP/dolxskij.txt (тексти в російській бібліотеці Машкова)
• http://www.dolsky.ru/index.php?m=bio (повна біографія Дольського)