Дригін Василь Михайлович
Васи́ль Миха́йлович Дри́гін (нар. 8 березня 1921 — пом. 3 вересня 2009) — радянський військовий льотчик часів Другої світової війни, старший льотчик 298-го винищувального авіаційного полку 229-ї винищувальної авіаційної дивізії (4-а повітряна армія), капітан. Герой Радянського Союзу (1943).
| Василь Михайлович Дригін | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||||
| Народження |
8 березня 1921 Чечеліївка | ||||||||||
| Смерть |
3 вересня 2009 (88 років) Ростов-на-Дону | ||||||||||
| Поховання | Північне кладовище | ||||||||||
| Країна |
 СРСР Росія | ||||||||||
| Приналежність |
 Радянська армія | ||||||||||
| Вид збройних сил |
 ВПС СРСР | ||||||||||
| Рід військ |
 винищувальна авіація | ||||||||||
| Освіта | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна | ||||||||||
| Роки служби | 1940–1962 | ||||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||||
| Звання |
 Полковник авіації | ||||||||||
| Формування | 104-й гв. вап | ||||||||||
| Війни / битви | німецько-радянська війна | ||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||
Життєпис
Народився 8 березня 1921 року в селі Чечеліївці Новостародубської волості Олександрійського повіту Кременчуцької губернії (нині — Петрівський район Кіровоградської області) в селянській родині. Українець.
В ранньому дитинстві залишився сиротою, виховувався в Дніпродзержинському дитячому будинку. Після закінчення Дніпропетровського індустріального технікуму працював у ливарному цеху металургійного заводу імені Дзержинського, одночасно навчався в місцевому аероклубі.
До лав РСЧА призваний у 1940 році. У 1941 році закінчив Качинську військову авіаційну школу пілотів імені О. Ф. М'ясникова.
Старший сержант В. М. Дригін на фронтах німецько-радянської війни з липня 1941 року. Всю війну пройшов у складі 298-го (з серпня 1943 року — 104-го гвардійського) винищувального авіаційного полку. В квітні 1942 року був поранений. Член ВКП(б) з 1942 року.
До кінця серпня 1943 року командир ескадрильї капітан В. М. Дригін здійснив 313 вдалих бойових вильотів, провів 62 повітряних бої, в яких збив особисто 18 і в складі групи — 10 літаків супротивника. В повітряному бою 29 серпня 1943 року отримав важке поранення в голову. Після лікування в шпиталі був напрвлений на навчання.
У 1946 році закінчив Військово-повітряну академію, у 1958 році — Військову академію Генерального штабу. У 1962 році полковник В. М. Дригін вийшов у запас.
Мешкав у місті Ростові-на-Дону (Росія). У 1968 році закінчив Ростовський інститут народного господарства. До виходу на пенсію працював диспетчером Ростовського авіаційного підприємства. Помер 3 вересня 2009 року. Похований на Північному цвинтарі в Ростові-на-Дону.
Нагороди
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 травня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, капітанові Дригіну Василю Михайловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 997)[1].
Також був нагороджений трьома орденами Червоного Прапора (29.04.1942, 02.05.1943, 31.10.1943), орденом Олександра Невського (03.05.1943), двома Вітчизняної війни 1-го ступеня (06.11.1943, 11.03.1985), двома Червоної Зірки і медалями.
Пам'ять
Перед прохідною Дніпровського металургійного комбінату в Дніпродзержинську встановлено меморіальну дошку.
Примітки
- Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Военно-Воздушных сил Красной Армии» от 24 мая 1943 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — 31 мая (№ 20 (226)). — С. 1
Література
- Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 92-94.