Думін Осип Олексійович
Осип Олексійович Думін (Думин, псевдо — Антін Крезуб; 26 вересня 1893 — травень 1945) — сотник УСС і Армії УНР, член УВО, очолював відділ розвідки, письменник.
| Осип Олексійович Думін | |
|---|---|
 Сотник | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
26 вересня 1893 Грушів, Дрогобицький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія |
| Смерть |
1945 Ґданськ, Польська Республіка |
| Військова служба | |
| Приналежність |
 УНР |
| Війни / битви | Радянсько-українська війна |
| Командування | |
| командир армійської групи Січових стрільців Армії УНР | |
Біографія
Народився в с. Грушів (нині Дрогобицького району Львівської області).
Навчався у Львівському університеті, був учасником молодіжного руху, членом товариства «Січові стрільці».
Під час першої світової війни у 1914 році вступив до Легіону Українських січових стрільців. У 1915 році потрапив у російський полон, працював на залізорудних копальнях Криворіжжя.
1917 разом з Є. Скалієм підпільно організував загін із полонених галичан, який 14 січня 1918 прибув до Києва і став підрозділом куреня Січових стрільців. 1918—1919 — командант сотні, куреня, полку, армійської групи Січових стрільців. 22 січня 1919 року з Києва відправлено загін Січових стрільців на чолі з сотником Думіним на придушення бунту отамана Зеленого (Д. Терпила), який відмовився виступити на фронт у район Чернігова.
1919 року потрапив у польський полон, утік до Чехословаччини, де став організатором комуністичних гуртків. Через загрозу інтернування до Польщі підпільно виїхав до Німеччини, 1920 року — до Москви, згодом — до Петрограда (нині м. Санкт-Петербург), Харкова. Працював лектором Школи червоних старшин у м. Умань.
Розчарувавшись у більшовицькому режимі (1922) виїхав на батьківщину. У 1923—1924 роках — студент правничого ф-ту Львівського таємного українського університету. 1924 року емігрував до Німеччини.
Член Української військової організації, очолював відділ розвідки Начальної команди УВО. Працював в м. Кеніґсберґ (нині м. Калінінград). Під час Другої світової війни — службовець Міністерства в справах окупованих східних територій в Берліні.
Автор праць і спогадів про УСС.Зробив вагомий внесок у формування розгалуженої розвідувальної мережі УВО в Європі та забезпечення конспіративності у її роботі. [1]
Арештований і страчений органами НКВС у Ґданську (Польська Республіка).
Твори/праці
- Нарис історії українсько-польської війни, 1918—1919. — Львів, 1933;
- Думін О. Історія лєґіону Українських Січових Стрільців. 1914-1918 з 99 світлинами і 23 схемами. — Львів : Видавнича кооператива «Червона калина», 1936. — 375 с.
Джерела та література
- Головченко В. І. Думін Осип // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-X.
- Думін Осип // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — С. 605.
- Історія Легіону Українських Січових Стрільців. 1914—1916. — Львів: Червона калина, 1936. — 375 с.
- Історія українського війська. — Львів, 1992.
- Кучерук О. Думін Осип Олексійович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Мірчук П. Нарис історії Організації українських націоналістів. — 1968.
- Осташко Т. Думін (Думин) Осип Олексійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 494. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
- Галерея Слави. Видатні розвідники Української національної революції 1917-1921 рр.. СЗРУ (uk-UA). 22 січня 2019. Процитовано 17 серпня 2020.