Дятел сірошиїй
Дя́тел сірошиїй[6] (Dendropicos goertae) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae). Мешкає в Африці на південь від Сахари[7].
? Дятел сірошиїй | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
%252C_crop.jpg.webp) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Dendropicos goertae (Müller, 1776)[2][3][4] | ||||||||||||||||
 Ареал поширення виду | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Picus goertae Chloropicus goertae Mesopicus goertae[5] | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Опис
Довжина птаха становить 20 см, форма тіла типова для дятлів. Верхня частина тіла зелена, голова і нижня частина тіла блідо-сірі. Надхвістя червоне, на животі невелика червона пляма. Хвіст короткий. У самців на тімені і потилиці червона пляма, у самичок голова повністю сіра[8].
Підвиди
Виділяють п'ять підвидів:[9]
- D. g. koenigi (Neumann, 1903) — від Малі до західного Судану;
- D. g. abessinicus (Reichenow, 1900) — від східного Судану до західної Ефіопії;
- D. g. goertae (Müller, PLS, 1776) — від Сенегалу до Малі;
- D. g. centralis (Reichenow, 1900) — від Сьєрра-Леоне до Нігерії, Південного Судану, західної Кенії і північно-західної Танзанії;
- D. g. meridionalis Louette & Prigogine, 1982 — від південного Габону і північно-західної Анголи до центральних районів ДР Конго.
Ефіопський дятел раніше вважався конспецифічним з сірошиїм дятлом.
Поширення і екологія
Сірошиї дятли поширені від Сенегалу і Мавританії до Еритреї, північної Танзанії і північно-західної Анголи. Вони живуть в саванах і чагарникових заростях, у вологих і сухих тропічних лісах і рідколіссях, на полях, пасовищах і в садах. Зустрічаються на висоті до 3300 м над рівнем моря. Живляться комахами. Гніздяться в дуплах, в кладці від 2 до 4 яєць.
Примітки
- BirdLife International (2016). Dendropicos goertae.
- Statius Müller, Philipp Ludwig (1776). Des Ritters Carl von Linné Königlich Schwedischen Lelbarztes uc. uc. vollständigen Natursystems Supplements und Register-Band über alle sechs Theile oder Classen des Thierreichs mit einer ausführlichen Erklärung ausgefertiget (German). Nürnberg: Gabriel Nicolaus Raspe. с. 91.
- Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1780). Le Goertan ou Pic vert du Sénégal. Histoire Naturelle des Oiseaux (French). Volume 13. Paris: De l'Imprimerie Royale. с. 36.
- Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Pic appellé Goetran, du Sénégal. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Volume 4. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 320.
- Peters, James Lee, ред. (1948). Check-List of Birds of the World. Volume 6. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 220.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Winkler, H.; Christie, D.A. Grey woodpecker (Dendropicos goertae). Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions, Barcelona. Процитовано 12 листопада 2016.
- Hans Winkler; David A. Christie (2010). Woodpeckers. Bloomsbury Publishing. с. 84. ISBN 978-1-4081-3504-4.
- Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, ред. (2021). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 30 грудня 2021.