Дібрівка (Новоукраїнський район)

Дібрі́вка (до 1946 року — Реймента́рівка) — село в Україні, у Новомиргородській міській громаді Новоукраїнського району Кіровоградської області. Населення становить 353 осіб.

село Дібрівка
Країна  Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Новоукраїнський район
Громада Новомиргородська міська громада
Рада Новомиргородська міська рада
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Засноване 1766
Населення 353
Поштовий індекс 26021
Телефонний код +380 5256
Географічні дані
Географічні координати 48°51′31″ пн. ш. 31°52′13″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 182 м
Водойми р. Гнилий Ташлик
Місцева влада
Карта
Дібрівка
Дібрівка
Мапа

 Дібрівка у Вікісховищі

Колишній центр Дібрівської сільської ради.

Історія

Стара назва села походить від польського рейментаря (полковника) Стемповського, який стояв тут з прикордонним загоном. В 1766 році полковник був змушений покинути це місце, після чого тут стали селитись мешканці з околиць. На місці, де стояв його намет, довгий час знаходили бронзові монети з німецькими написами.

Після смерті в 1791 році князя Потьомкіна, Рейментарівка дісталась генералу Льву Давидову. Той, у свою чергу, 1807 року продав село хорунжому Тремболевському.

Землями Дібрівки довгий час володів рід Красінських. Тепер в їх маєтку розташована Дібрівська ЗОШ I—II ступенів.

У 1843 році в селі був побудований цукровий завод (зараз не існує), для якого в Рейментарівці вирощувались буряки на 450 десятинах. Населення станом на 1864 рік становило 1360 чоловік.

В XIX столітті Рейментарівка належала до Кам'янської волості Чигиринського повіту Київської губернії.

7 березня 1946 року село Рейментарівку Златопільського району було перейменовану на Дібрівку, на честь партизана Діброви Іллі Даниловича.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 442 особи, з яких 179 чоловіків та 263 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 353 особи.[2]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

МоваВідсоток
українська 99,43 %
російська 0,57 %

Інфраструктура

В селі функціонує бібліотека та фельдшерсько-акушерський пункт.

В селі розташована братьска могила радянських воїнів. Поховано 939 воїнів

Вулиці

У Дібрівці налічується 6 вулиць:[4]

  • Діброви вул.
  • Кірова вул.
  • Лісова вул.
  • Шевченка вул.
  • Шкільна вул.
  • Ярова вул.

Галерея
Кіноактриса Валентина Владімірова
поблизу колишнього маєтку
Красінських
Рейментарівка на військово-
топографічній карті 1869 року

Примітки
  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Вулиці Дібрівки на сайті ЦВК. Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 3 червня 2012.

Джерела
  • Л. Похилевич. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или статистические, исторические и церковные заметки обо всех деревнях, селах, местечках и городах, что находятся в пределах губернии. — К.,1864.
  • Історія Новомиргородського району / Автор-упорядник О. В. Мокрицький. — Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2004. — 202 с. ISBN 9665831496
  • Вікіпедія:Вікі любить пам'ятки/Кіровоградська область/Новомиргородський район

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.