Економіка Тунісу

Коли в 1956 Туніс отримав незалежність, він був аграрною країною. Відтоді значно розширилася промислова база Туніса, домінуюча роль в якій належить декільком великим секторам. Розвиток туніської економіки залежить від експорту нафти і мінеральної сировини, зростання обробних галузей, розвитку туризму і надходжень з-за кордону. Внутрішній валовий продукт (ВВП) Туніса в 1997 становив 18,7 млрд дол., а у 2000 — понад 21 млрд дол США. У останні роки неухильно збільшувався прибуток на душу населення, з 1956 по 2000 він зріс з 300 до 2283 дол.

Негативний вплив на розвиток економіки справили жорстока посуха у 1980-х, раптове падіння світових цін на нафту в 1986 (викликало кризу платежів). Це спонукало уряд Туніса звернутися за фінансовою допомогою до Міжнародного валютного фонду (МВФ). Наслідки кризи були згладжені в 1987, коли були підвищені світові ціни на нафту, а часті осади дозволили зібрати хороший урожай. Проте внаслідок негативного впливу військових дій в зоні Перської затоки на розвиток експорту і туризму в 1991 уряд Туніса було вимушений вдатися до жорсткої економії державних коштів. Країна швидко оправилася від наслідків війни, і в 1992 ВВП збільшився на 8,6 %. У 1995 між Тунісом і Європейським союзом була досягнута угода про лібералізацію торгівлі.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 21,3 млрд. Темп зростання ВВП — 5 %. ВВП на душу населення — $2283. Прямі закордонні інвестиції — $ 0,577 млрд. Імпорт — $ 9,6 млрд. (г.ч. Франція — 27 %; Італія — 19,5 %; Німеччина — 12,3 %; Іспанія — 4,3 %; Бельгія — 3,8 %). Експорт — $ 9 млрд. (г.ч. Франція −27 %; Італія — 21,4 %; Німеччина — 15,1 %; Бельгія — 6,4 %; Лівія — 4 %). Основні статті імпорту — машини і обладнання, сира і перероблена нафта, продовольчі товари, транспортні засоби, деревина, а також бавовна-сирець і бавовняна пряжа. Експортують текстильні товари і шкіру, хімічні і супутні товари, машини і транспортне обладнання, сільськогосподарські продукти і продовольчі товари, мінеральну сировину, паливо і мастильні матеріали. Важливі статті експорту — фосфорити і продукти їх переробки, оливкова олія, вино, свинець, залізо і сталь.

У 1994 в економіці Туніса було зайнято 2,8 млн чоловік, бл. 77 % з них чоловіки. Приблизно 22 % трудових ресурсів було зосереджено в сільському господарстві, 20 % — в обробній промисловості, 29 % — в сфері послуг, 14 % — в торгівлі, ресторанному і готельному бізнесі і 13 % — в сфері будівництва.

Сільськогосподарське виробництво — основа економіки країни, в ньому зайнята майже чверть працездатного населення. Дві третини території Туніса мають сприятливі умови для сільського господарювання. Є п'ять сільськогосподарських районів: родючі гірські долини півночі, де вирощується пшениця; північно-східні області, включаючи п-ів Ет-Тіб, що спеціалізуються на виробництві цитрусових і винограду; північна частина центрального району, відома своїми оливками; центральний район — центр вівчарства і оазиси посушливої південної частини центральної області. Головні сільськогосподарські культури — пшениця, ячмінь, кукурудза, овес і сорго. Обсяги виробленої в Тунісі сільськогосподарської продукції не покривають потреби населення, тому країна вимушена імпортувати пшеницю і інші продовольчі культури. Важливе місце займає виробництво фрукти, які складають важливу статтю експорту. На експорт вирощуються оливки, апельсини, фіги, фініки і виноград. Крім того, в країні обробляють помідори, картоплю, дині, зелену перець-чилі і інші види перцю, цукровий буряк, абрикоси і мигдаль. Важливе місце в тваринництві займає вирощування овець, курчат і кіз, велика увага приділяється також розведенню великої рогатої худоби, коней і верблюдів.

Обробна промисловість. Найрозвиненішими є текстильна і швейна промисловість. Велика частина текстильного виробництва йде на експорт. Інші важливі галузі виробництва: нафтопереробка, металургія, виробництво енергоустаткування, машин і транспортних коштів, хімічних товарів на основі фосфоритів, цементу, взуття, тютюнових виробів, паперу і меблів. Підприємства розташовані передусім в м. Туніс, за ним йдуть Сус, Сфакс, Габес і Бізерта.

Туризм відіграє важливу роль в економіці Тунісу. Близько 400.000 осіб, що становить 12 % активного населення країни, зайнято в сфері туризму.

Погано на розвитку туризму позначаються переодичні теракти. Так, після вибуху в квітні 2002, під час якого загинуло 19 осіб, кількість туристів з Німеччини, що відвідали о. Джербу скоротилося з 300.000 до 120.000 чоловік в рік[2].

У 1994 джерелом приблизно 54 % споживаних в країні енергії служила сира нафта. Країна закуповує за кордоном понад 50 % споживаних нафтопродуктів. У 1994 в країні було вироблено близько 6 млрд кВт/год, приблизно в чотири рази більше в порівнянні з 1975.

• Гірнича промисловість Тунісу
• Корисні копалини Тунісу

• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.