@

символ @ як велика літера у слові «амінь» у болгарській Хроніці Костянтина Манасії (бл. 1345)

Символ @ в арагонському рукописі «taula de Ariza»[1]

На думку американського вченого Бертольда Уллмана, історія знаку @ бере початок ще з середньовіччя, коли ченці — хранителі стародавніх знань і рукописів — перекладали й переписували трактати, зокрема, написані латиною. У латині вживається прислівник «ad», що в перекладі на сучасну англійську означає «at» («на», «в», «до») і вказує на приналежність, напрям і наближення. У шрифті, що використовувався ченцями, буква «d» мала невеликий «хвостик», що робило її схожою на вертикально віддзеркалену цифру «6». Так «ad» досить швидко перетворилося на @.

2000 року Джорджо Стабіле, професор Сап'єнци, висунув іншу гіпотезу. В архіві Інституту економічної історії міста Прато поблизу Флоренції він виявив лист флорентійського купця 1535 року, де згадувалося ціна однієї «A» вина, причому літера «A» була прикрашена завитком і виглядала як @; Стабіле вважав, що це було скорочене позначення одиниці вимірювання об'єму — стандартної амфори[2][3].

У XV столітті @ з'являється знову. Іспанські купці використовували цей знак як скорочене найменування одиниці вимірювання маси — «arroba» (це приблизно 11,52 кг або 25,40 фунтів); саме слово походить від арабського «ар-руб» — «чверть» (чверть від ста фунтів). У 2009 році іспанський історик Хорхе Романсе виявив скорочення арроби символом @ в арагонському рукописі Taula de Ariza, написаному 1448 року, майже за століття до листа, що досліджував Стабіле[4].

В епоху відродження @ став використовуватися для позначення ціни, а в епоху індустріальної революції (час капіталу, перших бірж, верстатів тощо) @ незмінно трапляється в бухгалтерських звітах. Так «равлик», разом з $, #, % і іншими «рахівницькими» знаками з майже забутою семантикою перекочував на клавіатуру.

Сучасна офіційна^{[джерело?]} назва цього символу «комерційне at» бере початок з рахунків, де він використовувався в таких контекстах: 7 widgets @ $ 2 each = $ 14, що перекладається як 7 шт. по 2 дол = 14 дол. Оскільки цей символ застосовувався в бізнесі, його розмістили на клавіатурах друкарських машинок. Він був присутній вже на перших в історії друкарських машинках «Ундервуд», випущених 1885 року.

Це єдиний новий значок, який додали до коду азбуки Морзе від часів Другої світової війни. Для @ сигнал в азбуці Морзе передається комбінацією точок і тире «• — — • — •», що відповідає літерам «А» і «С» як одному символу.[5]

1971 року на знак звернув увагу 29-річний Рей Томлінсон, інженер-дослідник з американської компанії BBN Technology (Bolt, Beranek and Newman) у Бостоні, якого помилково вважають не лише винахідником електронної пошти, але й власне знаку @, хоча ні тим, ні іншим він не був. Компанія BBN Technology, в якій працював Томлінсон, наприкінці 60-х стала однією з учасниць проекту ARPANet — мережі комп'ютерів, безпосередньої попередниці Інтернету — який вівся на замовлення міністерства оборони США. В ті роки програми, що дозволяють передавати файли і послання від одного користувача до іншого, вже існували. Але відправник і одержувач користувалися одним комп'ютером.

Томлінсон якраз займався розробкою поштових програм і створенням віртуальних поштових скриньок. Власне, віртуальна поштова скринька була файлом, який відрізнявся від звичайного файлу тим, що користувачі не могли виправити текст, — тільки додати. В операції використовувалися дві програми — SNDMSG для відправлення і READMAIL для читання.

Нова програма, яку написав Томлінсон, складалася з 200 рядків коду і була комбінацією SNDMSG, READMAIL і протоколу CPYNET, що використався в ARPANet для відсилання файлів на віддалений комп'ютер. Перше послання Томлінсоном було надіслане з одного комп'ютера на іншій, що стояв в цій же лабораторії.

На «перегонку» файлу і експерименти у Томлінсона пішло півроку, перш ніж він надіслав послання зі своєї лабораторії на комп'ютер, який був дійсно, віддаленим.

Можливо, другим комп'ютером був один із тих небагатьох, що входили в ARPANet. Природно, про подію не повідомляли в новинах і жодних презентацій і нагороджень не було. Про те, що у Томлінсона дещо вийшло, знали не більше декількох сотень колег, що мали доступ до «прамережі».

Реймонд Самуель Томлінсон (Raymond Samuel Tomlinson) використовував клавіатуру моделі 33 Teletype, і, обираючи значок, що, по-перше, не міг би трапитися в жодному імені або назві, і, по-друге, міг би відокремити ім'я користувача від імені комп'ютера, зупинився саме на @. Це мав бути універсальний алгоритм: ім'я — знак — місце.[6]

Окрім букв і цифр на клавіатурі були й пунктуаційні знаки, серед яких і «равлик». У ті часи (до 1971 року, коли модель клавіатур була змінена), подібні знаки розташовувалися в другому ряду ліворуч.

@ був найвірнішим рішенням алгоритму, як пізніше говорив сам Томлінсон, якому протягом усього життя дошкуляли журналісти, це був єдино можливий вибір.[7][8]
23 квітня 2012 року у Женеві Інтернет Суспільство зарахувало Реймонда Томлінсона до Зали слави Інтернету.[9][10]

Справжнє народження @ пережила в 80-х, коли почалася комп'ютерна революція — ПК вийшли за межі лабораторій, і в 90-х, коли з'явилися перші веб-браузери. @ полюбилася користувачам, і навіть розповідають, що є відповідний дорожній знак.

• Україна — равлик, слимак, песик, мавпочка, жабка, вухо.
• США — кішка.
• Швеція — булочка з корицею.
• Корея — равлик.
• Болгарія — «кльомба» або «маймунско А» (мавпа А).
• Нідерланди — «apenstaartje» (мавпячий хвіст).
• Ізраїль — «штрудель» (вир).
• Іспанія — як і міра ваги «arroba».
• Франція — як і міра ваги «arobase».
• Португалія — як і міра ваги «arrobase».
• Німеччина — мавпа, мавпячий хвіст, мавпяче вухо, скріпка.
• Польща — мавпа, мавпячий хвіст, мавпяче вухо, скріпка.
• Італія — «chiocciola» (равлик).
• Данія, Норвегія, Швеція — «snabel-a» (А з рилом) або слонячий хобот (А з хоботом).
• Чехія, Словаччина — рольмопс (оселедець під маринадом).
• Китай, Тайвань — мишеня.
• Туреччина — троянда.
• Сербія — «пришелепкувата A» або «мајмун» (мавпа).
• В'єтнам — «скарлючена A».
• Росія — собачка.
• Хорватія, Румунія, Словенія — «мавпа».
• Фінляндія — котячий хвіст, «спляча кішечка».
• Греція — макаронина.
• Угорщина — хробак, кліщ.
• Латвія — et («пов»), запозичення з англійської.
• Литва — eta («ета»), запозичення з англійської.
• Японія — яп. atto māku, яп. アットマーク, від англійського at mark.

• Адреса електронної пошти