Елеонора Джорджі

Елеонора Джорджі народилася в Римі в родині англійського походження (її бабуся по батькові була з Лондона)[2] та угорського (з боку матері).[3]

Двадцятирічна Елелонора Джорджі в фільмі «Історія замкової монахині» (1973).

Вперше на великому екрані Елеонора Джорджі з'явилася в епізодичній ролі Мейд у фільмі «Чорне черево тарантула» (1971). Знявшись у фільмі «Рим» Федеріко Фелліні, в «Історії усамітненої монахині», фільмі еротично-монастирського жанру, де вона відзначилася з Катериною Спаак, Елелонора дебютувала як провідна актриса 1973 року. Наступного року вона знялася в еротичному фільмі «Аппасіоната», де зіграла у тандемі з Орнеллою Муті, в ролі малолітньої спокусниці стоматолога, батька її подруги. У тому ж році вона позує повністю оголеною для італійського видання журналу Playboy.

Елеонора Джорджі в фільмі «Моїй дорогій мамі на день народження» (1974).

Після кількох фільмів, жанру італійської сексуальної комедії, вона починає зніматися в драматичних ролях у фільмах «Агнеса помирає» (1976) та «Спіраль туману» (1977); у 1979 році Елеонора знялася у фільмі «Чоловік на колінах» Даміано Даміані та у фільмі «Забути Венецію» Франко Брусаті, але пізніше знов відновлює кар’єру в комедійних фільмам, часто в парі з відомими інтерпретаторами італійської комедії вісімдесятих такі як Ренато Подзетто («Моя дружина – відьма»), Карло Вердоне (Бороталко, одна з його найуспішніших інтерпретацій для широкої публіки, нагороджена Давидом ді Донателло), Джонні Дореллі та Адріано Челентано, з яким вона знімалася в «Оксамитових ручках» (1979) та «Гранд-готель „Ексельсіор“» (1982).

Джорджі (ліворуч) з головним актором фільму «Розчарування» (1974)

У 1979 вийшла заміж за видавця Анджело Ріццолі, розлучилася в 1984 р.

У 1980 році вона записала пісню «Magic» для саундтреку до фільму «Моя дружина – відьма», написаного Детто Маріано, яка так і не була видана на диску. Працює на радіо протягом 1984–1986 рр. та на телебаченні, беручи участь у різних шоу та ток-шоу, включаючи Un disco per l'estate у 1983 році та у двох виданнях Sotto le stelle. Також ,бере участь у численних фільмах-блокбастерах, таких як «Казкові руки» (1983), «Смак моря 2 ― Рік потому» (1983), «Давайте прояснимо» (1984), «Джованні Сенцапенсієрі» (1985), «Лисиця» (1988) і «Однокласники» (1988).

У 1988 році пішла з кіно, жила з сім'єю і дітьми на фермі.

У 1990-х і 2000-х роках її діяльність як актриси була зосереджена переважно на телебаченні, де вона брала участь у кількох успішних серіалах, таких як «Смерть відьми», «Дядько Америки», «Я Чезароні».

У 1993 вийшла заміж за італійського актора Массімо Сіварро, розлучилася у 1996 році.

У 2003 році вона дебютувала своїм фільмом «Чоловіки та жінки, кохання та брехня», у головній ролі зняла Орнеллу Муті, свою головну суперницю у комедіях 1980-х років. У 2008 році дебютувала як театральна актриса в комедії «Квітка кактуса» П’єра Баріє та Жан-П’єра Греді, режисер Гульєльмо Ферро.[4] У наступні роки знімається в «Двоє непереборних хлопчиків та свекрухи на межі нервового зриву».[5]

У 2009 році вона зняла свій другий фільм «Останнє літо», який вона продюсувала разом зі своїм другим колишнім чоловіком Массімо Чаварро, одруженим після розлучення з видавцем Ріццолі.

Після кількох років перерви, у 2016 році Елеонора Джорджі повертається, щоб знятися у двох фільмах: «Мій батько Джек» Тоніно Дзангарді та «Очікування та зміни», а також є головним героєм епізоду кримінального телесеріалу «Дон Маттео». Вона також продовжила свою діяльність як радіоведуча на Rai Radio 2.

У 2018 році вона бере участь телевізійній програмі «Танці з зірками». Після того, як вона заявила, що її не цікавлять маленькі ролі, які кінематограф відводить актрисам свого віку, вона продовжувала віддавати перевагу телебаченню, щоб підтримувати стосунки зі своєю аудиторією.[6]

У 1974 році актриса була під слідством через смерть свого хлопця трохи старше сімнадцяти років Алессандро Момо в аварії, в якій він керував мотоциклом Honda CB 750 Four, який вона позичила йому перед поїздкою. Молодий чоловік ще не мав кваліфікації керувати транспортним засобом, відповідно до чинних на той час правил, які передбачали повноліття у двадцять один рік.

У 1979 році Елеонора Джорджі вийшла заміж за видавця Анджело Ріццолі. У березні 1980 року у них народився син Андреа. Вони розлучилися в 1984 році після скандалу Propaganda Due, в результаті якого Ріццолі був заарештований. Суд Мілану відніс половину доходу від продажу частки Ріццолі Джорджі.[7] Згідно з тим, що повідомляється в її біографії, на місці іншої та в деяких телевізійних інтерв'ю наприкінці вісімдесятих років Джорджі вважала за краще піти від світу кіно через важкі моральні судження, висловлені громадською думкою та виразниками великого екрану саме стосовно цієї справи, яка мала серйозні наслідки на людському та професійному рівнях[8], фактично виключаючи її у будь-якій можливості отримати важливі ролі в кіно, але, і перш за все, присвятити себе особистому життю від уваги.[9][10]

В інтерв'ю з Піппо Баудо в епізоді від 2 жовтня 2016 року, крім того, що вона оприлюднила короткий флірт з актором Ворреном Бітті в 1982 році, Елеонора заявила, що у неї була серйозна залежність від героїну, яка розпочалася в 1974 році після смерті її тодішнього хлопця Алессандро Момо та була зупинена від шлюбу з Ріццолі.[8][10]

В інтерв'ю газеті La Verità 2021 року вона заявила, що не погодилася вести «Фантастіко 3» і що відмовилася від жіночих головних ролей у «Парк Горького» та «Я, К'яра і Похмурий» на користь Йоанни Пакули та Джульяни Де Сio.[11]

Після розлучення з Анджело Ріццолі Джорджі стала романтично пов'язана з актором Массімо Чаварро, познайомившись на знімальному майданчику «Смак моря 2 ― Рік потому». Вони одружилися в 1993 році, у 1991 році у Джорджі народилася друга дитина ― Паоло Чіаварро.

Після розлучення з Чіаварро, яке відбулося в 1996 році, вона була заручена до 2007 року з відомим романістом Андреа Де Карло.

Фільми, серіали:

Як режисер і сценарист:

• італ. Uomini & donne, amori & bugie (2003);
• італ. L'ultima estate (2009).

Продюсер:

• італ. Agente matrimoniale (2006);
• італ. L'ultima estate (2009).

• «Квітка кактуса» (італ. Fiore di cactus), 2008;
• італ. Suoceri sull'orlo di una crisi di nervi, 2011;
• італ. Due ragazzi irresistibili, 2011.

• Un disco per l'estate (Rai 1, 1983);
• Sotto le stelle (Rai Uno, 1984);
• Ballando con le stelle (Rai 1, 2018);
• Grande Fratello VIP (Canale 5, 2018);
• Live - Non è la D'Urso (Canale 5, 2019–2021).

• Il mattiniere (Rai Radio 2, 1976);
• Varietà, varietà (Rai Radio 1, 1984–1986);
• Effetto notte - Il cinema come non l'avete mai sentito (Rai Radio 2, 2015–2017).

• Давид ді Донателло
  • 1982 — найкраща жіноча роль («Бороталко», 1982);
• Срібна стрічка
  • 1982 — найкраща жіноча роль («Бороталко», 1982);
  • 2004 ― номінація на найкращого режисера («Чоловіки та жінки, кохання та брехня», 2003);
• Золотий кубок
  • 1982 — найкраща жіноча роль у фільмі «Оголена ді Донна»;
• Монреальський кінофестиваль
  • 1982 — Найкраща жіноча інтерпретація «Бороталко».

• Eleonora Giorgi