Ема Дестіннова

У 1892—96 вчилася співу у Марії фон Дрегер Дестінн-Льове (звідси — псевдонім). У 1898—1908 співала в Придворній опері в Берліні. Гастролювала в Байрейті, Лондоні, Празі, Парижі. У 1908—1916 і в сезон 1920—21 — соліст театру «Метрополітен-опера» (Нью-Йорк); разом з Енріко Карузо співала в італійських операх. Літні сезони успішно виступала в празькому Національному театрі (у 1908 тут їй було надано звання почесного члена опери). Під час Першої світової війни повернулася до Чехії. Співала в Національному театрі, концертувала, викладала. Серед найвизначніших партій у її виконанні такі як Кармен («Кармен» Бізе), Недди («Блазні» Леонкавалло), Лізи («Пікова пані» Чайковського), Лібуше («Лібуше» Сметани).

Після повернення у Прагу у 1916 році Дестіннову звинуватили у зв'язку з антигабсбургською еміграцією. За відмову виступати перед австро-угорськими військовими вона два роки перебувала під домашнім арештом у своєму замку в містечку Страж-над-Нежаркоу. У 1918 році повернулася на сцену і під час кожного концерту виконувала пісню «Де батьківщина моя?» — нині гімн Чехії.

У 1923 році вийшла заміж за чеського льотчика-офіцера, проте шлюб не був успішним.

Останній концерт дала у 1928 році з нагоди десятиліття Чехословаччини.

Дестіннова є автором збірок віршів, серед яких «Княгиня Лібуше».[5]

Ема Дестіннова зображена на банкноті номіналом 2000 чеських крон, поштових марках ЧССР.

• Дестіннова Ема vseslova.com.ua