Енгельберг

Енгельберг вперше згадується як Енгільперк в 1122 році, коли там було засновано абатство, хоча альпійські пасовища Трубзе вже експлуатувалися колективно до цього часу.[4] Згідно з легендою, Енгельберг бере свій початок від бенедиктинського монастиря . Засновнику монастиря Конраду фон Селленбурену з'явився ангел, що звелів звести священне місце на лузі Ochsen. Коли монастир був побудований – у 1120 році - двом абатам прийшло бачення: на горі недалеко від монастиря вони побачили хор янголів, які співають хвалу Господу.[5]

Звідси пішла назва «Енгельберг» - Гора Ангелів - що дало ім'я місту . Легенда знайшла своє відображення на гербі міста. Крім того, стилізовані фігури ангелів можна побачити тут всюди. Бенедиктинське абатство діє і понині.

У серпні 1815 року кантон Нідвальден не поспішав приймати Федеральний договір, в той час як Енгельберг заявив про його підтримку. Нідвальден остаточно прийняв новий договір 18 серпня 1815 року, після того, як федеральні війська увійшли в кантон. У результаті Енгельберг був переведений у кантон Обвальден.[6]

З 1850 року Енгельберг став міжнародним курортом для відпочинку (мінеральна вода, молочна сироватка і лікування свіжим повітрям). Багато готелів були побудовані сім'ями Каттані, Хесса і Одерматт - піонерами туризму. З 1872 по 1874 рік була побудована нова, більш ширша дорога, а в 1898 році була відкрита залізниця Штансштад-Енгельберг. Піші підйоми й інші гірські види спорту розвинулися в кінці 19 століття, і Енгельберг вперше провів зимовий сезон в 1903-1904 роках.

Фунікулерна залізниця (відкрита в 1913 році) з'єднує Енгельберг з Гершні, а звідти друга канатна дорога в Швейцарії (відкрита в 1927 році) проходить далі до Обер-Трубзе. Десятиліття, що передував Першій світовій війні, було періодом буму. Розширення дороги і залізниці до Люцерна (в 1964 році) значно розширили зону туристичного охоплення станції, а в 1967 році було відкрито верхню ділянку канатної дороги Тітліс.  Регулярні конференції в Енгельберг стали доповненням до зимового туризму. У 2000 році третинний сектор, особливо туризм, забезпечував ¾ зайнятості в Енгельберзі.

Енгельберг розташований в межах гірського хребта Урійські Альпи.

Енгельберг оточений великими гірськими вершинами, такими як Тітліс на півдні (3 238 м над рівнем моря), Рігідальсток (2 572 м) і Ручшток (2 813 м) на півночі, Ханеня (2 606 м) і Віссберг (2 627 м) на сході, Енгельбергер Ротшток (2 819 м) і Віссігсток (2887 м) на північному сході, і верхня долина Енгельбергера, що веде до перевалу Сурен (2291 м) і до Ройс.[7]

Площа Енгельберга (за даними дослідження 2009 року) становить 74,87 км².[8] З цієї площі близько 27,1% використовується з сільськогосподарською метою, в той час як 25,8% покрито лісами. Інша частина  землі - 3,7% заселена (будівлі або дороги), а 43,5% - непродуктивними землями. У дослідженні 2018 року 146 га або близько 1,9% від загальної площі були покриті будівлями, що на 35 га більше, ніж у 1981 році. Протягом такого періоду  площа рекреаційних площ  муніципалітеті збільшилася на 34 га і на даний час складає близько 0,61% від загальної площі. З сільськогосподарських угідь 685 га становлять поля і луки, а 1424 га - альпійські пасовища.

З 1981 року площа сільськогосподарських угідь скоротилася на 156 га. За той же період часу площа лісових угідь збільшилася на 103 га. Річки та озера займають 78 га в муніципалітеті. Середня висота Енгельберга становить розміром 1020 м. Однак село оточена Альпами, що створює дуже крутий рельєф. Найвищою точкою в межах муніципалітету є Тітліс. Долина Енгельберг (нім. Engelbergertal) дренується річкою Енгельбергер Аа, припливом озера Люцерн. Долина розташована на південь від озера.[9]

Населення Енгельберга (станом на грудень 2020 року) становить 4194 людини. Станом на 2016 рік 26,2% населення складають іноземні громадяни. Впродовж останніх 6 років (2010-2016) чисельність населення змінилася на 5,92%. Народжуваність у муніципалітеті в 2016 році склала 8,3%, а смертність - 5,8% на тисячу жителів. [10]Станом на 2016 рік діти і підлітки (0-19 років) складають 17,7% населення,  дорослі (20-64 року) становлять 61,4% населення, а люди похилого віку (старше 64 років) складають 20, 9%.[11]У 2016 році в Енгельберзі було 1925 приватних домогосподарств із середнім розміром домашнього господарства 2,10 осіб.[12] У 2015 році близько 43% усіх будівель у муніципалітеті були будинками для однієї родини, що приблизно дорівнює відсотку у кантоні (44,4%) та меншому відсотку на національному рівні (57,4%). З 1302 житлових будівель у муніципалітеті, у 2000 році близько 48,5% були будинками для однієї родини, а 34,4% - багатоквартирними будинками. Крім того, близько 17,1% будівель було побудовано до 1919 року, тоді як 9,4% було побудовано між 1991 та 2000 роками.[13] У 2015 році показник будівництва нових житлових одиниць на 1000 жителів становив 8,3. Рівень вакансій для муніципалітету у 2017 році становив 0,92%

Більшість населення (станом на 2000 рік) розмовляє німецькою  (88,2%), сербохорватська-друга за поширеністю (2,5%), а англійська-третя (2,2%).[14]

На невеликих федеральних виборах 2015 року місцеві партії набрали 53,5% голосів, а Швейцарська народна партія - решту (46,5%).[15]Явка виборців склала 56,4%.

У 2007 році найпопулярнішою партією була Швейцарська народна партія , яка набрала 37,4% голосів. Наступними найпопулярнішими партіями були інші (не головні) (28,6%),Християнсько-демократична народна партія(22,7%) та Соціал-демократична партія (1,3%).

Енгельберг класифікується туристичною  спільнотою.[16]

Станом на 2014 рік у місті працювало близько  2547 осіб. З них 143 особи працювали в 56 підприємствах первинного сектору економіки. У вторинному секторі працювало 267 працівників у 54 окремих підприємствах, з них у 6 підприємствах працювало 117 працівників. Нарешті, третинний сектор забезпечив 2137 робочих місць у 372 підприємствах.[17]

У 2016 році загалом 8,3% населення отримало соціальну допомогу.

Основними видами туристичної діяльності є катання на лижах та інші види спорту в зимовий сезон, а також піші та гірські розваги влітку. У самому селі головними визначними місцями є бенедиктинський монастир, в якому є сироварня та демонстраційний магазин, Талмузей, що розповідає про історію краю та швейцарського сільського життя, а також ряд старовинних каплиць.

Сезон зимових видів спорту зазвичай триває з грудня по квітень, хоча високогірні льодовикові райони на Тітлісі іноді можуть використовуватися (досвідченими лижниками) з жовтня по травень.[18] Снігове покриття, як правило, надійне, хоча останнім часом машини для штучного снігу були встановлені на деяких з низьких висот, щоб покращити сніговий покрив.

Енгельберг проводить етап Кубка світу зі стрибків з трампліну Гросс-Тітліс-Шанце. В останню суботу вересня відбувається Альпабзуг, коли худобу завозять з гірських пасовищ до зимових амбарів у селі й долині.

• Еріка Гесс, чемпіонка світу зі слалому, гігантського слалому та комбінованої, 1962 року народження.[19]
• Домінік Гізін, золота призерка Олімпійських змагань зі спуску та володар Кубка світу, 1985 року народження.[20]
• Фабіан Бьош, олімпійський лижник вільним стилем та золотий призер 2015 року , 1997 року народження.[21]
• Герман Гесс, натураліст, дослідник і альпініст, народився в Енгельберзі в 1916 році.[22]
• Лена Гекі, срібний призер юніорського біатлону, 1995 р.н.[23]
• Баронін (баронеса) Фелісітас фон Резнічек, німецька письменниця, британський агент часів нацизму та альпініст, померла в Енгельберзі в 1997 році.[24]
• Джузеппе П'яцці, єпископ Бергамо, помер в Енгельберзі в 1963 році.[25]
• Жан-Франсуа Ревейяр, сучасний художник, що має головну майстерню в Енгельберзі з 2002 року.[26]
• Мішель Гізін, олімпійська чемпіонка у поєднанні, золота медалістка Пхенчхану 2018.[27]

[[Категорія:Гори Швейцарії]