Ербіль

Ербільська цитадель

Одне з найдавніших міст світу. Про історію міста нагадує пагорб Цитаделі, що являє собою залишки колишніх поселень; навколишня його стіна, як вважають, у своїй найдавнішій частині сходить ще до доісламських часів. У ассирійські часи вважався присвяченим богині Іштар. У храмі Іштар був оракул: жриці, в екстазичному стані, давали передбачення; як і у всіх храмах цієї богині, жриці віддавалися храмовій проституції.

За часів перського панування через місто, відоме з грецьких джерел як Арбелі, проходила так звана «Царська дорога», що зв'язує центр Перської держави з Егейським узбережжям. Саме тут збирав свої армії з підвладних народів перський цар Дарій III для відсічі македонцям. Місто прославилося завдяки вирішальній перемозі, яку здобув недалеко від Арбел (точніше, під містечком Гавгамели за 75 км на північний захід від Арбел) в 331 році до н. е. Олександр Македонський над перським царем Дарієм III. Після поразки Дарій утік через це місто, і саме бій античні історики називають Битвою при Арбелі, хоча зараз встановилася географічно точніша назва — Битва при Гавгамелах.

У III ст. до н. е. — III ст. столиця невеликого царства Адіабена, (інакше «Арбелітіда»), підвладного Парфії, потім увійшло як столиця намісництва до складу держави Сасанідів. Адіабена відома в єврейській традиції тим, що її правителі на початку н. е. взяли юдаїзм; але основною релігією населення до кінця античності стало християнство.

З 642 року Ербіль, разом з усією Месопотамією, потрапляє під владу арабів і починає ісламізуватися. У 1144 році тюркський Атабеков Зейнуддін Алі Кучук перетворює Ербіль в центр самостійного емірату. Цей емірат досяг розквіту при емірі Музафар-ед-Діні Гьокбуру (1190–1232), зяті єгипетського султана Салах ад-Діна. У мусульманському світі Музаффар відомий тим, що ввів святкування дня народження пророка Мухаммеда — перше таке свято було влаштоване з великою розкішшю в Ербілі в 1207 році. При Музаффарі було побудовано кілька будівель, що збереглися дотепер, у тому числі друга (після цитаделі) пам'ятка міста — мінарет Музаффарійя (нині більш відомий як «Надламаний мінарет») — 33-метрова вежа, яка колись була частиною комплексу медресе. Музаффар побудував і базар Кайсаром, також зберігся (в перебудованому вигляді).

У 1258 року місто після річної облоги захопили монголи і володіли ним до 1410 року (тобто до смерті Тимура). Потім ним володіли недовговічні держави Кара-Коюнлу і Ак-Коюнлу і шах Ісмаїл Сефевідамі. В останнього місто в 1517 році відняли турки, чия влада зберігалася рівно 400 років. У листопаді 1918 року Ербіль був зайнятий англійцями, які зробили його столицею особливого губернаторства. З 1921 року в складі Іраку.

11 березня 1974 року оголошене столицею Курдської автономії в Іраку. Для органів управління автономії була побудована масивна будівля, у якій нині розміщується парламент Іракського Курдистану.

C 1992 року — столиця Регіонального Уряду Курдистану (у 1996 — травні 2006 року — лише уряду ербільсько-дохукської частини курдського регіону).

У центрі міста — круглий 30-метровий пагорб, увінчаний древньою фортечною стіною, що утворює «Цитадель» («Кала») — власне, старе місто — площею 102 000 кв. м.

Два музеї: Музей цивілізації (археологічний, присвячений доісламським старожитностям) та етнографічний. Університет «Салах-ед-Дін».

Підприємства: ткацькі, тютюнові, деревообробні, з оброблення мармуру, килимоткацькі, цегляні.

У 2005 році на місці старого військового аеродрому відкритий міжнародний аеропорт.

Уряд Нечірвана Барзані здійснює ряд амбітних проектів з реконструкції та розвитку міста, у тому числі з будівництва ділового центру «Airport-city» та елітного кварталу «Dream-city».

Активно розвивається спорт. Футбольний клуб «Ербіль» на кубку чемпіонів АФК доходив до фіналу.

У 2021 році чимало мешканців Ербіля дісталися до Мінська, а потім до кордону із Польщею, таким чином створюючи кризу на кордоні Польщі із Білоруссю.[2]

Релігійний склад населення Ербіля, згідно з останніми оцінками перепису, який проводився в 1920 році, виглядає наступним чином: 96100 — мусульман, 4100 — християн, 4800 — євреїв, 1000 — іншої віри.

• Брашов, Румунія