Жан Амері

Жан Амері (нім. Jean Améry, власне Ганс [Хаїм] Маєр, нім. Hans Mayer; 31 жовтня 1912, Відень — 17 жовтня 1978, Зальцбург) — австрійський письменник, журналіст, кінокритик, есеїст.

Жан Амері
фр. Jean Améry
Ім'я при народженні нім. Hans Chaim Mayer
Народився 31 жовтня 1912(1912-10-31)[1][2]
Відень, Австро-Угорщина[1][3]
Помер 17 жовтня 1978(1978-10-17)[1] (65 років)
Зальцбург, Австрія[1][4][…]
·передозування ліків
Поховання
Віденський центральний цвинтар : 
Країна  Австрія[5][6]
Місце проживання Відень
Бельгія
Діяльність письменник, філософ, боєць Опору
Мова творів німецька[2]
Роки активності з 1935
Членство Німецька академія мови і поезії
Нагороди

Велика літературна премія Баварської академії витончених мистецтвd (1972)

Публіцистична премія міста Віденьd (1977)

 Жан Амері у Вікісховищі

Біографія
Могила Жана Амері на Центральному цвинтарі у Відні

Народився в єврейській родині. Батько, Пауль Маєр (1883—1917), загинув на фронті в Першу світову війну, мати Валері Маєр (в дівоцтві Ґольдшмідт; 1879—1939) виховала сина в католицькій вірі. Дитинство й отроцтво провів у містечку Гогенемс (земля Форарльберг в Альпах, на крайньому заході Австрії), де його родина жила з XVII століття.

1926 року разом з матір'ю переїхав до Відня. Після недовгого побуту в Берліні знову повернувся до Відня, де вивчився на книгаря й потім працював у книгарні народного університету в районі Леопольдштадт. У Віденському університеті як вільний слухач відвідував лекції з філософії та літератури, займався самоосвітою. У Відні Жан Амері познайомився з Германом Брохом, Робертом Музілем та Еліасом Канетті. Він був близький до Віденського гуртка, познайомився з Людвігом Вітгенштайном, Моріцом Шліком, Отто Нойратом, Рудольфом Карнапом. У цей час Жан Амері друкувався в літературному журналі «Die Brücke» (1934).

Прочитавши Нюрнберзькі закони нацистів про євреїв (1935), усвідомив і прийняв, що він — єврей. Після Аншлюсу (Березень 1938) емігрував до Франції, а 1941 — до Бельгію. Приєднався до Руху Опору, в липні 1943 року був заарештований гестапо за антинацистську пропаганду, зазнав жорстоких тортур у бельгійському таборі-фортеці Бріндонк. Потім був в'язнем таборів Аушвіц (Буна-Моновіц), Бухенвальд, Берген-Бельзен, звільнений у квітні 1945 року.

Після війни повернувся до Брюсселя, взяв псевдонім, переробивши власне ім'я на французький манер, тривалий час не хотів ні писати німецькою, ні розповідати про концентраційні табори, в яких перебував, ні ступати на німецьку землю. Автор есеїстичних книжок «Молодіжні зірки: Ідоли нашого часу» (1960), «Зачаровані джазом» (1961), «Герхардт Гауптман. Вічний німець» (1963).

1964, поступившись проханням німецького письменника Гельмута Гайссенбюттеля, який працював на радіо Південної Німеччини, Жан Амері виступив з текстом про долю інтелектуалів у концтаборі. Це поклало початок роботі над великою працею «За межами провини і спокути», яка вийшола друком 1966 року і донині залишається однією з найважливіших книг про концтабір, Голокост (Шоа) та долю євреїв в катастрофі. Фігури табірника і єврея, єврея-в'язня, приреченого на неминуче знищення, стають для Жана Амері точками відліку для вироблення філософії нового, радикального (або інтегрального) гуманізму. Ще одна з відомих книжок Жана Амері — «Самогубство» (1976.

Через два роки після написання цієї книжки Жан Амері наклав на себе руки в зальцбурзькому готелі, вживши смертельну дозу барбітуратів. Похований у Відні.

Визнання

Лауреат премії німецької критики (1970) та літературної премії Баварської академії образотворчих мистецтв (1972), премії Відня за публіцистику (1976), премії Лессінга міста Гамбург (1977).

Книжки Жана Амері перекладені англійською, французькою, італійською, іспанською, нідерландською, польською, чеською, словацькою, румунською, угорською та ін. мовами.

Вибрані твори
  • Karrieren und Köpfe: Bildnisse Berühmter Zeitgenossen. Zurich: Thomas, 1955.
  • Teenager-Stars: Idole Unserer Zeit. Vienna: Albert Müller, 1960.
  • Im Banne Des Jazz: Bildnisse Grosser Jazz-Musiker. Vienna: Albert Muller, 1961.
  • Geburt der Gegenwart: Gestalten und Gestaltungen Der Westlicen Zivilisation Seit Kriegsende. Olten: Walter, 1961.
  • Gerhart Hauptmann: Der Ewige Deutsche. Stieglitz: Handle, 1963
  • Jenseits Von Schuld und Sühne: Bewältigungsversuche eines Überwältigen. Munich: Szczesny, 1966.
  • Über Das Altern: Revolte Und Resignation. Stuttgart: Klett, 1968.
  • Unmeisterliche Wanderjahre. Stuttgart: Klett, 1971.
  • Lefeu Oder Der Abbruch. Stuttgart: Klett, 1974.– роман-есе
  • Hand an Sich Legen. Stuttgart: Klett, 1976.
  • Charles Bovary, Landarzt. Stuttgart: Klett, 1978.
  • Bücher aus Der Jugend Unseres Jahrhunderts. Stuttgart: Klett Cotta, 1981.
  • Der Integrale Humanismus: Zwischen Philosophie Und Literatur. Aufsätze Und Kritiken Eines Lesers, 1966—1978. Stuttgart: Klett-Cotta, 1985.
  • Jean Amery, der Grenzganger: Gesprach mit Ingo Hermann in der Reihe «Zeugen des Jahrhunderts»/ Ed. Jürgen Voigt. Göttingen: Lamuv, 1992 (інтерв'ю).
Твори, опубліковані посмертно
  • Die Schiffbrüchigen. роман, перше видання за машинописом на 400 с. з архіву Амері, що зберігається в DLA, можливо написаний у 1934—1935 роки (уривки було опубліковано під заголовком Die Entwurzelten 1935 у виданні Wiener Jahrbuch 1935). Klett, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-608-93663-6
  • Cinéma. Texte zum Film. Klett, Stuttgart 1994
  • Der integrale Humanismus. Zwischen Philosophie und Literatur. Aufsätze und Kritiken eines Lesers 1966—1978. Klett, Stuttgart 1985
  • «Weiterleben — aber wie?» Essays 1968—1978. Klett, Stuttgart 1982
  • Bücher aus der Jugend unseres Jahrhunderts. Klett, Stuttgart 1981
  • Örtlichkeiten. Nachwort Manfred Franke. Klett, Stuttgart 1980

Вибрані твори

  • Werke in neun Bänden. Klett, Stuttgart 2002 ff.

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118502549 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. http://www.tandfonline.com/doi/pdf/10.1080/14754830500485908
  4. http://repository.up.ac.za/xmlui/bitstream/handle/2263/28950/04chapter3.pdf?sequence=5&isAllowed=y
  5. http://www.independent.co.uk/voices/comment/wordsworth-knew-it-saatchi-knows-it-there-is-no-getting-over-death-no-moving-on-8301289.html
  6. http://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/00168890.2014.919201

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.