Житомирський тролейбус

Тролейбусний рух у Житомирі було відкрито 1 травня 1962 року[3]. Довжина першого і єдиного маршруту становила 3,5 км. Маршрут № 1 «Майд. Леніна — Вокзал» починався з Привокзального майдана, проходив по вул. Леніна, далі на майдану Леніна лінія повертала праворуч, потім на майдан Перемоги, вул. Театральну і знову виходила на вул. Леніна. Спочатку на маршруті працювали 5 тролейбусів — три б/к СВАРЗ ТБЕС, передані з Москви, та два нових ЗіУ-5. Тимчасове тролейбусне депо було влаштоване на місці згорілого будинку (зараз там знаходиться готель «Житомир»).

Впродовж 1962 року Житомир отримав ще 6 тролейбусів ЗіУ-5. За 1962 рік було перевезено 2,4 млн пасажирів. Живлення тролейбусної мережі здійснювалося від двох тягових підстанцій. Ремонт та техобслуговування рухомого складу спочатку здійснювалося у старому трамвайному депо на вул. Комсомольській (тепер тут розташований ліцей № 25).

На території депо були ремонтна канава просто неба та кузня. На канаву тролейбуси доводилось заштовхувати вручну. З Києва та Одеси тролейбуси в Житомир доставляли на буксирах, з Москви та Енгельса — поїздами.[5]

7 листопада 1963 року відкрита друга лінія, що проходила вулицями Театральною і Карла Маркса до майдану Смолянського.

У січні 1964 року місто отримало перші 6 тролейбусів ОДаЗ-695Т вартістю 74 тисячі рублів. У цьому ж році почали надходити тролейбуси Київ-4. Через декілька років у Житомир поступили б/к тролейбуси Київ-4 з Києва та ЗіУ-5 з Москви.

У 1964 році були демонтовані трамвайні колії і замість них побудована тролейбусна мережа по вулиці Карла Лібкнехта до фабрики «Комсомолка». Таким чином, через 2 роки після відкриття тролейбуса в місті діяли вже два маршрути: № 1 «Вокзал — Смолянка»' і № 2 «Вокзал — Фабрика «Комсомолка»».

З початком руху тролейбусів виникла проблема збереження ламп вуличного освітлення від розбивання їх штангами. Оскільки ліхтарі були підвішені над дорогою біля тролеїв, штанги при зриві з тролеїв з різних причин часто влучали у лампи. Дану проблему було вирішено лише у 70-х після перенесення ліхтарів на стовпи.

8 березня 1966 року відкритий маршрут № 3 «Фабрика „Комсомолка“ — Смолянка».

У 1966 році побудовано нове тролейбусне депо, розраховане на 50 тролейбусів, на вул. Чапаєва (нині це тролейбусне депо № 1, в'їзд у депо тролейбусів з перехрестя вулиць Щорса і Чапаєва після відкриття депо № 2 на тривалий час було закрито, відновлена робота у 2010 році). За цією ж адресою (вул. Чапаєва, 1) до 1978 р. знаходилося і трамвайно-тролейбусне управління (далі в статті — ТТУ).

У грудні 1968 року у Житомирі вперше почали зчіплювати по 2 тролейбуси ОДаЗ-695Т, щоб компенсувати їх невелику місткість. Адже з 1962 до 1969 рр. унаслідок зростання населення і з розширенням маршрутів питома вага тролейбусних перевезень в загальному об'ємі перевезень електротранспорту зросла від 19,2 до 34,4%.

У лютому 1971 р. у Житомирі почали експлуатувати тролейбуси Київ-6.

Навесні 1973 р. ТТУ проводило експеримент. У години пік на першому маршруті почав курсувати тролейбус з написом «Малятко», пасажирами якого могли бути тільки батьки з маленькими дітьми та учні молодших класів. Але громадяни не хотіли цього усвідомлювати, і в цьому тролейбусі все одно намагалися їхати всі. Отже, експеримент не вдався, хоча тролейбус, вже як агітаційний, ще довго працював на лінії.

У 1973 році відкрито тролейбусну мережу на Крошню, 1974 року — на Гідропарк. Відповідно, були відкриті маршрути № 4 «Вокзал — Крошня» і № 5 «Майд. Леніна — Гідропарк». Маршрут № 5 був декілька років відірваний від тролейбусного депо і тролейбуси доводилося доставляти на маршрут і забирати за допомогою автомобілів-тягачів. В якості кільця для розвороту тролейбусів цього маршруту використовувалися вул. Лазо, вул. Любарська та вул. Комсомольська. Проблема була в тому, що вул. Комсомольська, через яку лінія п'ятого маршруту повинна була з'єднуватися з майд. Перемоги, була на розі з вул. Театральною дуже вузькою, а розширити її заважали будинки. До 1977 року була побудована лінія по вул. Паризької Комуни та вул. Шевченка, і маршрут № 5 був продовжений до Смолянського майдану.

ЗіУ-682В на маршруті № 5, вул. Театральна біля майд. Перемоги у жовтні 2007 р.

Два тролейбуси ЗіУ-682Б у 1974 році були відправлені у Київ на випробування, де працювали у тролейбусному депо № 3 під номерами 301 та 302[6]. Наступного року вони повернулись у Житомир.

У 1976 року побудована нова тягова підстанція у районі Корбутівки та реконструйовані 4 діючі. Таким чином, потужність тягових підстанцій зросла майже у 2 рази і становила 13 200 кВт. Тоді ж в контактній мережі вперше застосували замість жорсткої підвіски еластичну.

З 1976 року у Житомир почали надходити тролейбуси ЗіУ-682. Великими партіями вони почали поступати з 1982 року (по 15-20 щорічно).

Починаючи з 1977 року житомирське підприємство електротранспорту постійно і заслужено знаходилося в першій десятці серед подібних підприємств УРСР, потім України. Впродовж 1977—2010 років не було випадків невиконання завдань з перевезення пасажирів. У 1978 році колектив ТТУ виборов друге місце в УРСР. Він займав і займає по виробничим і іншим показникам одне з перших місць серед інших трудових колективів міста і області.

У 1978 році побудовано трамвайно-тролейбусне депо № 2, до якого «переміщено» ТТУ і старе трамвайне депо. Лінія на вулиці Вокзальній та вулиці Вітрука три роки використовувалася тільки як технічна. Тоді ж ввели в практику безкондукторне обслуговування пасажирів. Також цього року була відкрита лінія по вул. Леніна за вокзалом, вул. Баранова і вул. Корольова, та були відкриті маршрути № 6 «Крошня — Завод „Хімволокно“» і № 7 «Фабрика „Комсомолка“ — Завод „Хімволокно“».

У 1978 році електротранспортом міста (тролейбусами і трамваями) було перевезено 61 млн пасажирів, на семи тролейбусних та одному трамвайному маршруту працювало 125 трамваїв і тролейбусів.

1981 року побудована лінія по вул. Вітрука та вул. Селецькій, після чого були відкриті кільцеві маршрути № 1А «Вокзал — вул. Театральна — Смолянка — Вокзал», № 1Б «Вокзал — Смолянка — вул. Театральна — Вокзал. Кільце на майдані Смолянському розібрали, замість нього побудували кільце на майдані 60-річчя СРСР, до якого продовжили маршрути № 3 і 5. Цього року також була побудована лінія на ділянці вулиці Карла Маркса за майданом Смолянським, і був відкритий маршрут № 8 «Майдан Перемоги — Паперова фабрика». Тоді ж був отриманий перший вантажний тролейбус КТГ-2. Після того, як знесли старі будинки біля перехрестя вулиць Театральної та Комсомольської, вдалося розширити проїжджу частину і організувати новий маршрут з Корбутівки до майдану Перемоги. Маршрут № 5 «Майд. 60-річчя СРСР — Гідропарк» перейнумерували на № 9, а маршрут «Майдан Перемоги — Гідропарк» позначили № 5.

1982 року побудована лінія по вулиці Михайловоградській та вулиці Ватутіна, через які запущено нові маршрути № 10 «Фабрика «Комсомолка» — Завод „Хімволокно“» і № 11 «Крошня — Завод „Хімволокно“». Кінцеві зупинки маршрутів № 10 і № 11 збігалися з кінцевими зупинками маршрутів № 7 та № 6 відповідно.

Побудували і лінію по вулиці Комуністичній та вулиці Московській на ділянці від вулиці Комуністичної до вул. Леніна і організували маршрут № 12 «Крошня — Центр».

Відкривалися, потім ліквідовувалися маршрути № 13 «Гідропарк — Фабрика „Комсомолка“» та № 14 «Гідропарк — Вокзал». У ті роки обидва маршрути виявилися малозавантаженими внаслідок нестійкого сезонного пасажиропотоку.

Активне будівництво нових ліній було пов'язане з підготовкою до святкування 1100-річчя Житомира. Довжина контактної мережі у ювілейному 1984 році досягла 87,5 км. Енергозабезпечення трамвайних та тролейбусних ліній здійснювали 11 тягових підстанцій, причому 7 з них вже були переведені на телеметричне управління з центрального пульта. Цього року на маршрутах курсували вже 200 тролейбусів, що перевозили близько 75 млн пасажирів на рік. Загальна протяжність 12-ти маршрутів складала 146,4 км.

1984 року Житомир отримав 2 тролейбуси ЗіУ-682УГ — експортна модифікація тролейбуса, яка була призначена для Греції. Головною їх відмінністю було те, що сидіння, розташовані над надколісними куполами, були повернуті у напрямку бортів, як у вагонах метрополітену. Спочатку ці тролейбуси були призначені для Афін, але греки від них відмовились. Ці тролейбуси два роки простоювали на Заводі імені Урицького, після чого їх відправили до Житомиру. Вони, як і інші тролейбуси цієї модификації[7], мали великі вертикальні кватирки на вікнах, по 8 стекол у середній та задній дверях, опуклі бампери, перегородку кабіни водія, яка розташовувалась лише за спиною водія і не мала дверей, акумулятори автономного ходу та інші відмінності від неекспортних ЗіУ. Вікна, двері, бампери та перегородку перероблювали вже на території депо № 1. І найголовніше — у них повністю переварювали раму конструкції, після чого їх почали експлуатувати. На маршрутах ці тролейбуси були під парковими номерами 1199 та 1200 до 2009 року.[8]

У зв'язку з розширенням маршрутної мережі тролейбусів і збільшенням кількості машин при Житомирському СПТУ-15 почалася підготовка водіїв тролейбусів.

Після реконструкції вулиці Карла Лібкнехта і збудування нового моста через річку Кам'янку тролейбусна лінія разом з маршрутами № 2, 3 та 10 була продовжена до готелю «Ялинка», але на маршрутовказівниках 2-го і 3-го маршрутів ця кінцева зупинка була вказана як «Богунія», а для маршруту № 10 — «Ялинка».

Ще 1984 року побудовано розворотне кільце біля заводу огороджувальних конструкцій (ЗОК) на вулиці Баранова. Внаслідок цього та попереднього чинників маршрут № 10 подовжився із західної і скоротився зі східної сторін.

1985 року побудована лінія по вул. Ціолковського, вул. Космонавтів та східній частини вул. Селецької[9]. Ця лінія замінила кінцеву зупинку маршруту № 9, маршрут № 4 був продовжений до Східного мікрорайону.

1986 року відкрита лінія по вул. Котовського, вул. Московській (від вул. Котовського до вул. Комуністичної) та вул. Комуністичній (від вул. Московської до вул. Щорса). Маршрут № 4 перемістили із завантаженою транспортом вул. Леніна на вулиці Комуністичну, Московську, Котовського і Михайловоградську. Маршрут № 7 також перемістили на вул. Котовського та вул. Михайловоградську. Тролейбуси маршруту № 4 прямували вул. Московською і вул. Комуністичною в обох напрямах. Від лівого повороту з вул. Щорса на вул. Котовського відмовилися, оскільки через перетин з трамвайною лінією його було дуже складно побудувати. Від повороту направо з вул. Котовського на вул. Щорса теж у той час вирішили відмовитися.

1986 року відкрилися напівкільцеві маршрути № 2 «Богунія — Вокзал — Смолянка — Богунія» і № 3 «Богунія — Смолянка — Вокзал — Богунія». Кільце розвороту на майдані 60-річчя СРСР вирішили залишити, і воно досі існує.

Пізніше був відкритий маршрут № 13 «Ялинка — майдан Леніна», для розвороту якого була добудована лінія на вул. Карла Маркса та майд. Леніна. Вводились, потім відмінялись, маршрути № 14 «Ялинка — ЗОК» та № 15 «Гідропарк — Вокзал».

Кільцеві маршрути № 1А та 1Б були замінені одним маршрутом № 1 «Вокзал — Вокзал». Відмінністю стало те, що тролейбуси почали розвертатися біля залізничного вокзалу, а не проїжджати його як проміжну зупинку. Декілька років діяв маршрут № 1К «Вокзал — майдан 60-річчя СРСР», що проходив, як і маршрут № 1 через вул. Театральну та Смолянку, але майдан 60-річчя СРСР для нього був кінцевою зупинкою.

У 1980-х роках введена чотиризначна нумерація тролейбусів. У кожному номері перша цифра означає номер депо, інші 3 — загальноміський номер тролейбуса. Тобто, якщо у першому депо є тролейбус 1028, то номера 2028 бути не може.

Найбільша кількість тролейбусів у Житомирі була у 1990 році — 297, після чого надходження нових машин стало значно знижуватись, а списання продовжувались з попередніми темпами. 1990 року надійшло 32 тролейбуси, у 1991 році — 20, у 1993 році — 11 (з них сім 1992 року випуску та чотири 1993 р. в.), у 1994 році — тільки один, що отримав парковий № 1061[10].

Впродовж 1995—1998 років до Житомира надійшли 5 тролейбусів ЮМЗ Т1. Вони отримали паркові № 1063, 1066, 2062, 2064, 2065.[11]

В зв'язку з побудовою нового мікрорайону Хмільники на Суриній горі було заплановано побудувати тролейбусну лінію по вулицях Новосінній, Чехова, Новопівнічній та Маликова. Але, на жаль, цим планам не було судилося здійснитися, хоча навіть у 2000-х міська влада знову неодноразово обіцяла зайнятися будівництвом запроектованої контактної мережі на вул. Маликова. Будівництво розпочалося лише у 2016 році[12]. Також були плани пуску тролейбуса на Мальованку, до Силікатного комбінату, у район аеропорту, в Глибочицю, до селища Лісового, у Зарічани, Іванівку, Тетерівку і навіть у Черняхів.

У 1990-х роках ліквідовані зупинки «вул. Мануїльського» на вул. Київській, «завод «Ремхарчомаш»» на вул. Щорса, «завод Автозапчастина» на вул. Перемоги у напрямку Богунії, «вул. Мала Бердичівська» на перехресті з вул. Театральною[13]. Багато зупинок було перенесено на 50-150 м. Це, наприклад, зупинки «Педагогічний інститут», «вул. Щорса» на вул. Ватутіна у напрямку вокзалу та інші.

На початку 1990-х років маршрут № 11 «Крошня — Завод хімволокна», що слідував по вул. Ватутіна та Східній, був скорочений до заводу «Вторчермет» («Вібросепаратор»), поблизу якого було побудоване нове розворотне кільце, а через декілька років маршрут був взагалі відмінений. Пізніше на кільці контактні опори та стовпи були демонтовані. Повороти ліній з вул. Щорса на Ватутіна після закриття маршруту демонтовувати не стали, і вони досі існують та використовуються як службові.

Маршрут № 13 пізніше був перенумерований на № 11. Маршрут № 10 став курсувати лише у години пік та деякий період у міжпіковий час діяв маршрут № 13 «Панчішна ф-ка — Вокзал» (по вул. Ватутіна), пізніше скасований через низький пасажиропотік.

На початку 1995 року загальна довжина тролейбусних ліній становила у місті 96,0 км. Мережу обслуговували 10 тягових підстанцій. У двох депо перебувало 209 тролейбусів.

Декілька днів, у 1995 році, у Житомирі проходили випробування тролейбуси Київ-12.03. Також вони випробовувались в інших містах України, після чого почали експлуатуватися у Києві.

До вересня 1998 року споруджена лінія на вулицях Пушкінській та Коцюбинського, що утворила розворотне кільце з кінцевою зупинкою «Обласна лікарня», до якої було продовжено маршрут № 11. Лінія на майдані Соборному залишалася ще на 10 років і використовувалася лише як службова.

1998 року змонтовано поворот з вул. Котовського на вул. Щорса, і тролейбуси маршруту № 4 при русі у напрямку Крошні перестали їхати через вул. Московську та Львівську, відповідно, стали проїжджати на 2 зупинки менше, одна з яких (біля колишнього Будинку Радіо) була ліквідована, а контактна мережа в одному напрямі по вул. Львівській була демонтована.

Мережа по вул. Московській від вул. Котовського до Львівської була залишена та з'єднана з іншою частиною лінії на Московській (від вул. Львівської до Київської). Через цю лінію деякий час проходив маршрут № 13: Панчішна фабрика — просп. Миру — майд. Визволення — вул. Перемоги — вул. Котовського — вул. Московська — вул. Київська — ЦУМ — вул. Київська — вул. Театральна — майд. Перемоги — вул. Перемоги — майд. Визволення — просп. Миру — Панчішна ф-ка[14]

Питома вага тролейбусних перевезень у загальному об'ємі міських перевезень становила у 1999 році 65,5%.

На деякий час маршрут № 10 був скорочений до вокзалу[15], потім був відновлений назад до ЗОКу. Маршрут № 8 був скорочений до майдану Перемоги на вихідні дні та на міжпіковий час, а у години пик продовжував діяти до Панчішної фабрики.

У липні 2003 року були відкриті маршрути:

• № 13: Вокзал — вул. Київська — вул. Театральна — вул. Велика Бердичівська — вул. Шевченка — вул. Пушкінська — Обласна лікарня — вул. Пушкінська — вул. Коцюбинського — вул. Велика Бердичівська — вул. Театральна — вул. Київська — Вокзал;
• № 14: Вокзал — вул. Київська — вул. Щорса — Крошня;
• № 15: Вокзал — вул. Київська — вул. Театральна — вул. Мала Бердичівська — вул. Черняховського — Гідропарк — вул. Черняховського — вул. Адмірала Щастного — вул. Любарська — вул. Мала Бердичівська — вул. Театральна — вул. Київська — Вокзал.

Дещо пізніше, у цьому ж році, після побудови правого повороту з вул. Ватутіна на вул. Щорса був відкритий 16-й маршрут:

• № 16: Богунія (Ялинка) — просп. Миру — майд. Визволення — вул. Ватутіна — вул. Щорса — вул. Львівська — вул. Московська — вул. Київська — ЦУМ (Центр) — вул. Київська — вул. Героїв Сталінграда[16] — майд. Перемоги — вул. Перемоги — майд. Визволення — просп. Миру — Богунія (Ялинка).

Метою маршруту № 16 було з'єднання Богунії з Сінним ринком. Поворот з вул. Щорса на вул. Ватутіна ліворуч побудований не був, оскільки на даному перехресті виконання такого повороту через складне світлофорне регулювання заборонено.

З тих маршрутів до цього дня в дещо зміненому вигляді зберігся тільки маршрут № 15, інші до 2008 року були скасовані. Третя спроба запустити тролейбус з вокзалу на Корбутівку, на відміну від спроб 1980-х років, виявилася вдалою.

У 2004 році відкрито маршрут № 5А, у 2005 році — маршрути № 17 та 18:

• № 5А: Панчішна ф-ка — просп. Миру — майд. Визволення — вул. Перемоги — майд. Перемоги — вул. Героїв Сталінграда — вул. Театральна — вул. Мала Бердичівська — вул. Черняховського — Гідропарк — вул. Черняховського — вул. Адмірала Щастного — вул. Любарська — вул. Мала Бердичівська — вул. Театральна — майд. Перемоги — вул. Перемоги — майд. Визволення — просп. Миру — Панчішна фабрика;
• № 17: Крошня — вул. Щорса — вул. Львівська — вул. Московська — вул. Київська — вул. Театральна — вул. Мала Бердичівська — вул. Черняховського — Гідропарк — вул. Черняховського — вул. Адмірала Щастного — вул. Любарська — вул. Мала Бердичівська — вул. Театральна — вул. Київська — вул. Щорса — Крошня;
• № 18 (спочатку № 12А): Крошня — вул. Щорса — вул. Львівська — вул. Московська — вул. Київська — вул. Театральна — вул. Велика Бердичівська — вул. Шевченка — вул. Пушкінська — Обласна лікарня — вул. Пушкінська — вул. Коцюбинського — вул. Велика Бердичівська — вул. Театральна — вул. Київська — вул. Щорса — Крошня.

Маршрут № 17 працював тільки у вихідні, святкові та неробочі дні, № 18 — у робочі дні.

Також був запроектований маршрут № 19 «Вокзал — Хмільники»[17].

У 2005 році, у зв'язку з відкриттям нових торговельних центрів, які розташовані далеко від зупинок, були відкриті зупинки «Дастор» та «Фуршет».

Станом на 20 грудня 2005 року у Житомирі перебувало 188 тролейбусів ЗіУ-682, що випущені впродовж 1979—1994 років, 5 тролейбусів ЮМЗ Т1, що були випущені з 1995 по 1998 роки, та 2 вантажних тролейбуси КТГ-2 1986 р. в. та 1990 р. в.[18]

3 жовтня 2006 року у Житомирі на маршрути № 1 і 2 вийшли два нових тролейбуси ЗіУ-682Г-016 (012)|ЗіУ-682Г-016 (012)[19][20]. Один з них має тоновані стекла, йому був присвоєний парковий № 2068, з 2008 року — № 1068, другий отримав № 1067. Наступні два тролейбуси надійшли в січні 2007 року. Перший, ЗіУ-682Г-016 (012), вийшов на маршрути у січні під № 1069[21]. Другий, ЗіУ-682Г-016 (012) П, що має склопластикову маску передку, виїхав на вулиці Житомира лише в березні під № 2070 (в 2008 році — № 1070)[22].

У 2007 році маршрут № 6 був скорочений до ЗОКу, відкрито маршрут № 10А, а трохи пізніше — № 7А:

• № 10А: Панчішна фабрика — просп. Миру — майд. Визволення — вул. Ватутіна — вул. Східна — майд. Згоди — вул. Київська — Вокзал.
• № 7А: Майдан Перемоги — вул. Героїв Сталінграда[17] — вул. Київська — Київське шосе — вул. Баранова — вул. Корольова — Завод хімволокна.[23]

Маршрут № 10А  діяв у робочі дні в міжпіковий час (для часткової заміни маршруту № 10). Він став 20-м за рахунком маршрутом[24]. Маршрут № 7А діяв у вихідні дні замість маршруту № 7. Таким чином, у 2007 році в Житомирі нараховувався 21 маршрут, а це максимальна кількість маршрутів за всю історію Житомирського ТТУ.

На деякий час була організована зупинка на вимогу навпроти університету імені Івана Франка для маршрутів № 11, 13 та 18. У березні 2008 року, внаслідок реорганізації маршрутів, зупинку ліквідували, оскільки вона була призначена лише для тролейбусів, що виконували розворот біля обласної лікарні.

20 грудня 2007 року до Житомира надійшли 6 тролейбусів ЛАЗ-Е183D1[25]. Їм були присвоєні бортові № 2071—2076[26].

Станом на 1 січня 2008 року у двох депо нараховувався вже 181 тролейбус марки ЗіУ[10]. Таким чином можна порахувати, що за два роки було списано 11 тролейбусів та отримано 10 тролейбусів. У 2008 році повинні були поступити ще 4 тролейбуса ЛАЗ-Е183D1, але цього не відбулося[27].

2008 року було організовано зупинку на вимогу на вулиці Селецькій за 50 м до перехрестя з вул. Вітрука для тролейбусів № 4 та 9. Згодом, після відкриття Еко-Маркету на вул. Ватутіна, були переміщені зупинки «Ремпобуттехніка» та «вул. Генерала Потапова» на 130 м вперед.

27 березня 2008 року міська влада вирішила кардинально змінити маршрути[28][29]. Замість маршрутів № 4 та раніше відміненого № 18 були відкриті напівкільцеві маршрути № 4а та 4б:

• № 4А: Крошня — вул. Щорса — вул. Київська — Вокзал — вул. Вокзальна — вул. Вітрука — вул. Ціолковського — вул. Космонавтів — вул. Селецька — Смолянка — вул. Велика Бердичівська — вул. Театральна — вул. Київська — вул. Щорса — Крошня;
• № 4Б: Крошня — вул. Щорса — вул. Львівська — вул. Московська — вул. Київська — вул. Театральна — вул. Велика Бердичівська — Смолянка — вул. Селецька — вул. Вітрука — вул. Вокзальна — Вокзал — вул. Київська — вул. Щорса — Крошня.

Дещо проблематичною для маршруту № 4Б була зупинка «вул. Московська» з боку ЦУМу, оскільки через неї проїжджали і тролейбуси, що слідували на Смолянку, і тролейбуси, що слідували на Крошню.

Маршрут № 6 був перенесений на вул. Котовського, існує у такому вигляді дотепер. Працює маршрут у робочі дні вранці з дуже великими інтервалами. Маршрут № 7 було закрито, тролейбуси маршруту № 8 замість майдану Перемоги та Панчішної фабрики стали прямувати до залізничного вокзалу:

• № 8: Майдан Станишівський (Паперова фабрика) — вул. Івана Гонти — майд. Смолянський — вул. Велика Бердичівська — вул. Театральна — вул. Київська — Вокзал.

На заміну маршрутам № 9 та 15 були відкриті напівкільцеві маршрути № 9А і 9Б:

• № 9А: Гідропарк — вул. Черняховського — вул. Адмірала Щастного — вул. Любарська — вул. Мала Бердичівська — вул. Театральна — вул. Київська — Вокзал — вул. Вокзальна — вул. Вітрука — вул. Селецька — Смолянка — вул. Велика Бердичівська — вул. Шевченка — вул. Фещенка-Чопівського — вул. Адмірала Щастного — вул. Любарська — вул. Мала Бердичівська — вул. Черняховського — Гідропарк;
• № 9Б: Гідропарк — вул. Черняховського — вул. Адмірала Щастного — вул. Фещенка-Чопівського — вул. Шевченка — вул. Велика Бердичівська — Смолянка — вул. Селецька — вул. Вітрука — вул. Вокзальна — Вокзал — вул. Київська — вул. Театральна — вул. Мала Бердичівська — вул. Черняховського — Гідропарк.

Маршрут № 10 був продовжений до заводу «Хімволокно», маршрути № 10А та 11 відмінені.

У липні 2008 року були повернені маршрути № 9 та № 15 з відміною маршрутів № 9А і 9Б, а восени також повернено маршрут № 4 з відміною маршрутів № 4А і 4Б, але вже з курсуванням по вулиці Київській. На короткий час був відновлений маршрут № 7 також з курсуванням по вулиці Київській. Маршрут № 8 із залізничного вокзалу повернений на майд. Перемоги. Пізніше була спроба відновити маршрут № 11 під новим № 3К, але і він проіснував недовго.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 10 липня 2008 року назви багатьох зупинок були змінені[30].

Після відкриття ТРЦ «Глобал» у вересні 2008 року була відкрита нова зупинка. Зупинка навпроти ТРЦ була облаштована лише у 2010 році.

2009 року відновлена зупинка на перехресті вулиць Театральної та Малої Бердичівської спочатку тільки для тролейбусів, що слідували у напрямку Корбутівки, а через півроку і для зустрічного напряму.

18 вересня 2009 року зупинка «вул. Черняховського» була перенесена на вул. Малу Бердичівську[31]. Через те, що зупинка стала розміщуватись близько до перехрестя, а тролейбуси після вирушання від зупинки повинні повертати ліворуч, був заборонений поворот праворуч для автотранспорту. Однак, 21 січня 2011 року виконувати даний поворот знову дозволили[32].

16 червня 2009 року працівниками Житомирського ТТУ через тривалу невиплату заробітної плати був оголошений страйк[33]. Знову на маршрути перші тролейбуси вийшли лише 24 червня о 16:10[34]. Часткова вартість проїзних квитків за даний період була компенсована усім бажаючим в обмін на червневий проїзний квиток[35].

Впродовж 10 днів, у жовтні 2009 року, у Житомирі проходив випробування тролейбус Богдан Т60111, що отримав тимчасовий парковий № 1077[36].

Майже вся тролейбусна частина трамвайно-тролейбусного депо № 2 у серпні 2010 року була законсервована[37][38][39], незважаючи на протести робітників, що проводились 28 липня[40] та 16 серпня[41]. Усі тролейбуси були переведені в депо № 1. Було звільнено 50 робітників депо.

Майже усі тролейбуси, а також адміністрація ТТУ, переїхали на територію депо № 1. Усі ЛАЗи тоді залишились у депо № 2, оскільки обслуговуватися у депо № 1 вони просто не могли з причин відсутності там ремонтної бази для них. Також у депо № 2 тоді залишились вантажний тролейбус КГТ ТГ-7 та три ЗіУ-682, що проходили там у той час КВР, з № 2019, 2232 і 2288 та один ЮМЗ № 2065. Влітку 2010 року почалися масові списання тролейбусів[42]. Після закінчення КВР 2019-й та 2288-й перевели у депо № 1. У грудні 2010 року у депо № 2 повернули ЮМЗ № 2062 та 2064, оскільки депо № 1 було просто перевантажено тролейбусами. Після закінчення КВР ЮМЗ № 2065, а також ЗіУ-682 № 2232, теж залишили у депо № 2, оскільки тоді вже почала йти мова про переведення тролейбусів назад.

При закритті депо № 2 був відновлений в'їзд у депо № 1 з перехрестя вул. Щорса та вул. Чапаєва, та демонтовані: лінія на майд. Соборному; поворот з вул. Київської на вул. Щорса ліворуч; поворот з вул. Ватутіна на вул. Щорса праворуч у напрямку Сінного ринку.

До Євро-2012 було заплановано придбати у Києва 40 вживаних тролейбусів ЮМЗ Т2[43]. Однак, це не відбулося[44]. Також у квітні було запропоновано придбати 25 нових білоруських тролейбусів АКСМ-321.[45]

У серпні 2011 року відкрито експериментальний маршрут № 4А «Крошня — вул. Космонавтів» зі слідуванням по вул. Котовського, при цьому тролейбуси маршруту № 4 в той же час паралельно їдуть по вул. Київській[46]. У вересні маршрут закріпився на постійній основі.

15 серпня 2011 року міською радою було запропоновано запустити нічні рейси тролейбусів із вартістю проїзду 5 ₴[47]

31 жовтня 2011 року[48] та 20 грудня[49] через ЗМІ знову були дані обіцянки про покупку 20-25 нових тролейбусів з Білорусі та передачі декількох десятків б/в тролейбусів з Києва. У випадку надходження цих тролейбусів було обіцяно відкрити 3 нових маршрути.

До листопада 2011 року адміністрація ТТУ переїхала назад у депо № 2. Весною 2012 року заплановане переведення усіх тролейбусів у депо № 2 з подальшим продажем території депо № 1 для погашення кредитів, взятих для ТТУ.

21 грудня 2011 року працівниками ТТУ був оголошений страйк з причини невиплати заробітної плати за 5 місяців, загальна сума якої становила близько 6-7 млн гривень[50][51]. Раніше початок страйку було заплановано на 12 грудня[52], але тоді влада пообіцяла погасити борг до 20 грудня, і початок страйку був відстрочений. Оскільки гроші робітниками так і не були отримані[53], 21 грудня з 06:00 трамваї та тролейбуси не стали виходити на маршрути. Закінчився страйк 23 грудня у 16:00, коли робітникам було виплачено 3,9 млн грн, та решту влада пообіцяла виплатити до 10 січня 2012 р. У випадку невиплати залишку робітники ТТУ обіцяли влаштувати повторний страйк з 10 січня[54]. 5 січня робітники отримали майже усю зарплатню, і до 20 січня їм пообіцяли виплатити решту за грудень.

Станом на січень 2012 року на балансі ЖТТУ перебувало 123 тролейбуси[4]. У 2008 році їх було 181[10], за 3 роки було списано 58 тролейбусів, з них 28 списані 22 липня та 28 жовтня 2010 року[55]

7 вересня 2012 року, до 1128-річниці святкування дня міста на маршрут № 1 «Вокзал — Вокзал» був випущений перший капітально-відремонтований із заміною обшивки та модернізацією салону тролейбус ЗіУ-682В № 1240. Тролейбус укомплектований електронним табло та автоматичною звуковою системою оголошення зупинок[56].

22 вересня 2012 року, до 75-річчя Житомирської області було відновлено роботу тролейбусного маршруту № 17: Крошня — Гідропарк. Одним із тролейбусів, які випустили на маршрут, був другий капітально-відремонтований тролейбус ЗіУ-682В № 2243[57].

У другій частині жовтня 2012 року з Києва на безкоштовній основі передано 5 вживаних тролейбусів ЮМЗ Т2 № 525, 530, 531, 535, 537[58].

15 серпня 2013 року були закриті маршрути № 8 і 9[59], але 2 вересня через скарги людей, які проживають в районі паперової фабрики, маршрут № 8 було відновлено[60]. 25 вересня був скасований маршрут № 4А[61].

28 жовтня 2014 року до Житомира з Чехії надійшли перші 4 тролейбуси марки Škoda[62]. У грудні 2016 року в місті експлуатувалися 24 тролейбуси моделі Škoda 14Tr та 8 Škoda 15Tr.

2 березня 2015 року закритий маршрут № 15, натомість того ж дня замість нього відкритий маршрут № 15А «Гідропарк — вул. Селецька». Таким чином цей маршрут фактично продовжено до Нижньої Польової[63].

У 2015 році, з метою вивчення пасажиропотоку, почалося відновлення закритих маршрутів. 14 квітня[64][65] замість маршруту № 4 відновлено напівкільцеві маршрути № 4А та 4Б під № 4 і 4А відповідно. 4 липня 2015 року відновлено маршрут № 5А «Богунія — Гідропарк»[66], який спочатку (до 15 липня)[67][68] курсував до Панчішної фабрики[69]. 25 липня маршрут начебто закрито як «економічно недоцільний» та такий, який «щодня приносить значні збитки»[70], однак пізніше цю інформацію було спростовано[71]. Також 8 вересня було відновлено маршрут № 9 «Гідропарк — вул. Космонавтів»[72], а 6 серпня 2016 року — № 5 «Гідропарк — майдан Перемоги» (існував до 14 серпня).

На початку вересня 2016 року розпочалося будівництво тролейбусної лінії до мікрорайону Хмільники[73]. Запуск маршруту № 7 «Залізничний вокзал» — Сурина гора (вул. Маликова)» відбувся 16 січня 2017 року[74]. 13 лютого до цього мікрорайону продовжено маршрут № 8. Також цього дня скасовані маршрути № 4 та 4А. Натомість відновлено старі маршрути № 4 «Крошня» — вул. Космонавтів» та № 18 під № 4А «Крошня — Обласна лікарня». 6 червня 2017 року маршрут № 7 продовжено до ЗОКу, до номера маршруту додано літеру «А»[75]. Новий маршрут працював у робочі дні, скорочений (під № 7) — у вихідні. Ще раз маршрут № 7А було подовжено 2 липня 2018 року до Промислової вулиці, лінію на яку будували з березня[76] по травень[77], туди ж подовжили й маршрут № 10[78].

25 червня 2018 року створено 5 «нічних» маршрутів (№№ Н2, Н3, Н4, №5 та Н7), що працюють до 23:00[79].

1 червня 2019 маршрут № 1 поділений на два кільцевих маршрути №1 А та № 1Б, які курсують назустріч один одному, без розвороту біля залізничного вокзалу[80].

З 11 вересня 2020 року на маршрути вийшли перші 16 тролейбусів білоруського виробника «Белкомунмаш» з 50-ти замовлених[81].

26 січня 2021 року відбулося підписання контракту щодо побудови нової тролейбусної лінії до мікрорайону Мальованка, термін реалізації зобов’язань забудовника – 224 дні[82].