Жук Олександр Борисович

Народився 13 жовтня 1922 р. у м. Умань Київська губернія Українська соціалістична радянська республіка (зараз Черкаська область, Україна) у сім'ї робітника «Рабземлісу». З дитинства Олександр цікавився зброєю.

Сім'я переїхала у Черкаси, навколо яких розташовувалось чимало військових таборів.

Пізніше переїзджають до м. Тула.

У 1933 р. сім'я переїздить у Перм, батько починає працювати в «Ураленерго».

У 1934 р. сім'я переїзджає до Москва. З цього часу Олександр починає замальовувати зброю з першого зброярського каталогу (1937—1938 рр.). Основними захопленнями стали; авіація, нумізматика і зброя.

Відвідує стрілецький тир, найчастіше — тир шкільних шефів: МІФЛІ (Московський нститут філософії, літератури й історії), збирає колекцію гільз. За успішну стрільбу отримав значок «Юний ворошиловський стрілок»[4].

У роки німецько-радянська війна служив у ПВО, старший сержант.

Закінчив Московське обласне художнє училище Пам'яті 1905 року.

Працював художником у видавництві «Воєнвидав», потім з 1965 р. — в Управлінні речового забезпечення Міністерство оборони СРСР.

У 1967 р. генерал-полковником В. П. Маргелов, у той час командувач Повітряно-Десантні війська, були схвалені ескізи нової формі одягу для повітряно-десантні війська. Разробником ескізів був художник О. Б. Жук. Брав участь у розробці форменного одягу для працівників таможні, Міністерство шляхів сполучень, прокуратури.

• 14 нарукавних знаків Радянська армія запроваджених Наказом МО СРСР від 26.07.1969 N190
• Парадна форма одягу солдат мотострілецькі війська Радянської Армії зразка 1969 р.

У цьому ж році міністром оборони СРСР став А. А.,Гречко, який ініціював розробку нової форми для військовослужбовців Радянської армії, в якій активну участь взяв і О. Б. Жук.

• Ювілейна медаль «50 років Збройних Сил СРСР» (1967);
• 

  Орден «Дружби народів» (1972). Автор Жук О. Б.
  Орден «Дружби народів» (1972);
• Медаль «За відзнаку у військовій службі» (1974);
• Медаль «За зміцнення бойової співдружності» (1979);
• Ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР» (1988);

Знак «За особисту мужність»

Медаль «50 років Збройним силам СРСР»

• Орден «За особисту мужність» (1988);
• Орден «Дружби» (1994).

• Знак «25 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945»[6]
• Маточник о.с. медалі «Братство по оружию. Варшавский договор. 1978 г.» 1978 р. Автори: медальєр Єгоров Юрій Михайлович, медальєр Жук Олександр Борисович
• Маточник л.с. медалі «Братство по оружию. Варшавский договор. 1978 г.» 1978 р.[7] Автори: медальєр Єгоров Юрій Михайлович, медальєр Жук Олександр Борисович
• Нагрудний знак «Воїну-інтернаціоналісту»[8] (1988),
• Знаки «Чемпіонат Збройних Сил СРСР» I, II, III місце;
• Знак «За дальний похід. Океан»;
• Знак «Патруль»;
• Знак «Інспектор ВАІ».

• Знак «За бойове тралення»;
• Знак «За розмінування»;
• Знак «Військовий льотчик — снайпер»;
• Знак «Військовий штурман — снайпер».

За його словами розробив у 1941 р. проект самозарядної гвинтівки.

Дизайнер спеціальної зброї — револьвера для космонавтів ТОЗ-81 "Марс" (в серію не запустили)[9].

Автор бордового (малинового) берета для радянських десантників[10].

• Орден Дружби № 50.
• Лауреат Премії ім. С. І. Мосіна за медаль «Воїну- інтернаціоналісту»

Основним працею Жука О. Б. був довідник по стрілецькій зброї, де були зібрані відомості про ручну стрідецьку зброю, крім ручних кулеметів, з часів появи унітарних патронів і до 1980-х рр.

Довідник був виданий у 2-х томах:

• Жук О. Б. Револьверы и пистолеты. М.: Военвидав, 1983;
• Жук О. Б. Винтовки и автоматы. М.: Военвидав, 1987.

Розділ про пістолети-кулемети вже був внесений в другий том, але ще не вказаний у заголовку.

Перша книга вийшла тиражем 50000 екземплярів і була розпродана через торговельні точки «Воєнвидаву» за кілька годин. У 1983 р. у Сокольники відбулася Міжнародна книжкова виставка, де книгу розкупили 34 країни. Позитивні відгуки про книгу були дані: Швейцарский зброярським інститутом, німецьким зброярським журналом DWJ, Королівським Музеєм зброї у Брюселі та іншими. У 1988 р. книга «Револьвери і пістолети» була перевидана у Чехословаччина, 1993 р. — у Югославія[11].

У 1992 р. довідник був перевиданий одною книгою.

• Жук О. Б. Стрелковое оружие. Револьверы, пистолеты, винтовки, пистолеты-пулеметы, автоматы. М. : Военвидав, 1992.

Надалі довідник кілька разів доповнювався і перевидавався. У різних варіантах довідник видавався у 17 країнах, Загальний тираж становить 2 млн екземплярів.

Автор ілюстрацій Радянська Військова Енциклопедія (1976—1980).

• Жук О. Б. Справочник по стрелковому оружию. М., Военное издательство, «Издательство АСТ». 1993. Тираж 5 000 экз.
• Жук О. Б. Современные пистолеты и револьверы. М.,ЭКСМО-Пресс". 1998. Тираж 7 000 екз.

• Жук. Ю. А. Оружейный художник (Дневниковые и памятные записки А. Б. Жука). — М.- Берлин: Директ-Медиа, 2020. — 613 с. До книги увійшли щоденники та нотатки відомого зброяра. Автор книги — син Олександра Борисовича російський історик Жук Юрій Олександрович.