Жуль Борде

Жуль Борде
фр. Jules Jean-Baptiste Vincent Bordet
Народився 13 червня 1870(1870-06-13)[1][2][…]
Суаньї, Arrondissement of Soigniesd, Ено, Валлонія, Бельгія
Помер 6 квітня 1961(1961-04-06)[1][2][…] (90 років)
Брюссель, Бельгія
Поховання Іксельське кладовищеd
Місце проживання Бельгія
Країна  Бельгія
Діяльність біолог, лікар-імунолог, лікар, політик, викладач університету
Alma mater Брюссельський університет
Галузь медицина
Заклад Пастерівський інститут в Брюсселі
Посада бельгійський сенаторd
Ступінь доктор медицини
Науковий керівник Мечников Ілля Ілліч
Членство Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Шведська королівська академія наук, Національна академія наук США, Паризька медична академія і Бельгійська королівська академія медициниd
Відомий завдяки: видатний імунолог і мікробіолог
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1919)

 Жуль Борде у Вікісховищі

Жу́ль Борде́ (фр. Jules Bordet; 13 червня 1870 6 квітня 1961) бельгійський імунолог і бактеріолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1919 року (за відкриття імунних властивостей антитіл сироватки крові).

Жуль Борде закінчив Брюссельський університет, де в 1892 отримав ступінь доктора медицини. У 18941901 працював у лабораторії Іллі Мечникова в Пастерівському інституті в Парижі. У 1901 році Жуль Борде організував Пастерівський інститут у Брюсселі, директором якого залишався до 1940 року. Протягом 19071935 років одночасно викладав бактеріологію в Брюссельському університеті.

Основні наукові праці Жуля Борде присвячені імунології. Він встановив, що в основі імунних реакцій лежать фізико-хімічні процеси, показав механізм аглютинації, гемолізу, преципітації, дезінтоксикації, з'ясував роль комплементу в системі імунітету. Розробив разом із Октавом Жангу реакцію зв'язування комплементу. У 1906 році спільно з Жангу виділив бактерію — збудника коклюшу і запропонував поживне середовище для його культивування. Розробив вчення про анафілаксію (1921) і теорію бактеріофагії, запропонував теорію згортання крові.

Див. також

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.