Заблудів
Заблу́дів (пол. Zabłudów; біл. Заблудаў) — місто в північно-східній Польщі, у гміні Заблудів Білостоцького повіту Підляського воєводства. Центр гміни.
| Заблудів Zabłudów | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Основні дані | |||||
| 53°01′ пн. ш. 23°20′ сх. д. | |||||
| Країна |
 Польща | ||||
| Регіон | Підляське воєводство | ||||
| Столиця для | Q11120933? (район Білорусі, колишня адміністративно-територіальна одиниця) | ||||
| Засновано | 1553 | ||||
| Площа | 14,3 км² | ||||
| Населення | 2486 (2011)[1] | ||||
| · густота | 171 (2008[2]) осіб/км² | ||||
| Телефонний код | (48) 85 | ||||
| Часовий пояс | UTC+1 і UTC+2 | ||||
| Номери автомобілів | BIA | ||||
| GeoNames | 754331 | ||||
| Поштові індекси | 16-060 | ||||
| Міська влада | |||||
| Вебсайт | www.zabludow.pl | ||||
| Мапа | |||||
 | |||||
|
| |||||
|
| |||||
 Заблудів у Вікісховищі | |||||
Географія
Розташоване на білорусько-українсько-польському прикордонні, за 20 км від Білостока, повітового центру. Площа 14,3 км²[3].
Історія
Засноване у XV столітті[3] представниками магнатського роду Ходкевичів, які переселилися з Київщини[4]. У 1553 році отримало магдебурзьке право[3].
У 1567—1568 роках у Заблудові на кошти гетьмана Великого князівства Литовського Григорія Ходкевича організована друкарня, де Іван Федоров і Петро Мстиславець, які після запровадження опричнини залишили Московське царство, у 1568—1569 роках видрукували «Заблудівське євангеліє» (перше друковане учительне євангеліє), а у 1570 році — псалтир із часословом. З XVI століття у місті почали поселятися євреї, які наприкінці XIX століття становили близько 60 % населення. У 1795—1807 роках входило до складу Пруссії, з 1807 року — до складу Російської імперії[3].
Станом на 1885 рік у містечку Заблудівської волості Білостоцького повіту Гродненської губернії мешкало 2698 осіб, існували православна церква, костел, синагога, 4 молитовних будинки, богодільня, фланельна фабрика, 2 шкіряних, винокурний, 4 маслобійних і 6 фарбових заводів, вітряний і 4 ручних млини, 44 лавки, 3 постоялих двори, 7 постоялих будинків, відбувалось 4 ярмарки на рік[5].
Зазнало значних втрат під час Другої світової війни. У 1975—1998 роках входило до складу Білостоцького воєводства[3].
У Заблудові та його околицях селилося українське населення, яке, проте, асимілювалось з численнішими білорусами, хоча ще у XX столітті деякі польські, російські і українські мовознавці відносили місцеві говірки до українського мовного масиву[4].
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 1211 | 253 | 855 | 103 |
| Жінки | 1275 | 235 | 799 | 241 |
| Разом | 2486 | 488 | 1654 | 344 |
Станом на 1885 рік у містечку мешкало 2698 осіб[5].За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3772 осіб (1784 чоловічої статі та 1988 — жіночої), з яких , 2621 — юдейської, 974 — римо-католицької[7].
Культура
Серед архітектурних пам'яток — православна церква Успіння Пресвятої Богородиці (1847–55)[3].
Відомі люди
- Григорій Ходкевич — власник міста
- Іван Федоров — друкар.
- Гринь Іванович (? — ?) — український гравер та друкар кінця 16 століття.
Галерея
Православна церква Успіння Пресвятої Богородиці
Каплиця Марії Магдалини
Заблудське євангеліє
Дерев'яна синагога (XVII століття), зруйнована під час Другої світової війни
Костел святих Петра і Павла
Каплиця Святого Роха
Примітки
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. .
- Гаврилюк Ю. Заблудів // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Юрій Гаврилюк. Наші міста і села. Словник (ч. 4) // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 1995. — № 4 (20) (липень-серпень). — С. 24. — ISSN 1230-2759.
- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-45)
Література
- Гаврилюк Ю. Заблудів // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Заблудово // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Zabłudów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 190. (пол.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Заблудів