Заболотці (Ярославський повіт)

Село розташоване за 6 км на південний захід від Радимно, за 15 км на півнденний схід від Ярослава та 58 км на південний схід від Ряшева. Через село тече річка Рада — ліва притока Сяну.

У 1340—1772 рр. село входило до Перемишльської землі Руського воєводства.

У 1772—1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. У 1880 році село належало до Ярославського повіту, нараховувало 63 будинки і 391 житель, 235 були греко-католиками, 144 — римо-католиками, а 12 — юдеями.[2] Місцева греко-католицька громада належала до парафії Дрогоїв Перемиського деканату Перемишльської єпархії.

У 1919—1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ярославського повіту Львівського воєводства, гміна Радимно. На 1 січня 1939-го в селі з 480 жителів було 340 українців-грекокатоликів, 110 українців-римокатоликів, 20 поляків, 10 євреїв[3], місцева греко-католицька громада належала до парафії Дрогоїв Радимнянського деканату Перемишльської єпархії.

В липні 1944 року радянські війська оволоділи цією територією. Радянські окупанти насильно мобілізували чоловіків у Червону армію. За Люблінською угодою від 9 вересня 1944 року село опинилося в Польщі. Польським військом і бандами цивільних поляків почались пограбування і вбивства. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР (340 осіб — 80 родин)[4]. Українське населення села, якому вдалося уникнути вивезення до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистка під час проведення Операції «Вісла» і було депортовано на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині.

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]: