Радимно

Ради́мно (пол. Radymno) місто в південно-східній Польщі, на річці Сян. Належить до Ярославського повіту Підкарпатського воєводства.

Радимно
Radymno

Герб
Центр Радимно
Центр Радимно
Основні дані
49°57′ пн. ш. 22°48′ сх. д.
Країна  Польща
Регіон Підкарпатське воєводство
Засновано 1366
Магдебурзьке право 1431
Площа 13,62 км²
Населення 5514 (2011)[1]
· густота 408 (2008[2]) осіб/км²
Висота НРМ 202,5  м
Телефонний код (48) 16
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів RJA
GeoNames 760727, 7532676
Поштові індекси 37-550
Міська влада
Вебсайт www.radymno.pl
Мапа


 Радимно у Вікісховищі

Історія

Стара дерев'яна церква (1806—1905)
Костел святого Лаврентія, Радимно

1366 року король Польщі Казімєж ІІІ надав привілей шляхтичу Бернарду з Шинвальду. 1498 року було пограбоване загонами молдовського господаря Штефана ІІІ.

1733 року російськими мародерами під час безкоролів'я в Речі Посполитій було сплюндровано в Радимно двір-резиденцію біскупа Александера Антонія Фредро — його улюблене місце перебування, місце зустрічей тодішньої духовної та світської еліти.[3]

Від 1860 року у місті діє залізнична станція Радимно.

1 квітня 1930 р. територія містечка Радимно Ярославського повіту Львівського воєводства розширена за рахунок північної частини території села Сколошів з межею по залізничній колії[4].

27 березня 1934 р. Радимно отримало статус міста[5].

До 1947 р. на українсько-польському етнічному прикордонні (1931 р. — 2 000 мешканців, у тому ч. 500 українців).

На 1 січня 1939-го в місті з 4150 жителів було 750 українців, 150 польськомовних українців, 2000 поляків і 1250 євреїв[6].

16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР (625 осіб — 180 родин)[7]. Решта українців попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[8].

Тепер — місто Ярославського повіту Підкарпатського воєводства Польщі.

Пам'ятки

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][11]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 2693 549 1921 223
Жінки 2821 515 1810 496
Разом 5514 1064 3731 719

Відомі люди

Hародилися

Пов'язані з містом

  • Гуґо Коллонтай — польський освітній діяч, заарештований московитами у місті під час виїзду на еміграцію

Померли

Примітки

  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. .
  3. Ks. Jan Kwolek. Fredro Aleksander Antoni (1674—1734) / Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1948. — t. VII/2, zeszyt 32. — S. 105. (пол.)
  4. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 7 lutego 1930 r. o zmianie granic miasta Radymna w powiecie jarosławskim, województwie lwowskiem. (пол.)
  5. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1934 r. o podniesieniu niektórych miasteczek w województwie lwowskiem do rzędu miast, objętych ustawą gminną z 1889 r. (пол.)
  6. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 109.
  7. Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області)
  8. Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок, Повіт ЯРОСЛАВ
  9. Cerkiew Zaśnięcia Najświętszej Marii Panny
  10. Betlej A. Kościół parafialny p. w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Antykwa, drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 18. — S. 308. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  11. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.