Занзібарський договір

• Гельголандсько-Занзібарська угода (англ. Heligoland–Zanzibar Treaty, нім. Helgoland-Sansibar-Vertrag)
• Британсько-німецький договір 1890 року (англ. Anglo-German Agreement of 1890)
• Занзібарський договір — коротка назва.
• Договір між Німецькою імперією і Об'єднаним Королівством про колонії і Гельголанд (нім. Vertrag zwischen dem Deutschen Reich und dem Vereinigten Königreich über die Kolonien und Helgoland)

Договір розмежовував сфери інтересів Німеччини у східній і південно-західній Африці. До Німецької Південно-Західної Африки (сучасна Намібія) мала бути приєднана так звана смуга Капріві, через яку німецькі володіння набували суверенного доступу до річки Замбезі. У Східній Африці Велика Британія визнавала німецькою сферою території між океаном і великими африканськими озерами, де згодом була заснована колонія Німецька Східна Африка (майбутня Танґаньїка, зараз — материкова частина Танзанії, Руанда і Бурунді). Велика Британія зобов’язалася добитися від султана Занзібара згоди на передачу Німецькій імперії прибережної смуги довкола Дар-ес-Саламу, яка формально належала Занзібару і яку тоді орендувала Німецька Східно-Африканська Компанія. Також Німецька імперія отримала острів Гельґоланд, розташований у Північному морі неподалік від узбережжя Німеччини, який належав Великій Британії з 1807 року.

В обмін на це Німецька імперія передавала Великій Британії протекторат над малим східно-африканським султанатом Віту на узбережжі Кенії і деякі території у Східній Африці, критичні для британського будівництва залізниці від узбережжя до озера Вікторія. Вона також відмовлялася від претензій на території на північ від султанату Віту і зобов’язувалася не втручатися у будь-які британські акції стосовно Занзібарського султанату. Після укладення угоди Велика Британія оголосила протекторат над султанатом (до складу якого входив також острів Пемба), а через Англо-занзібарську війну, що трапилася у 1896 році, здобула повний контроль над цією державою.

Також угода встановлювала кордони між німецьким Тоґолендом і британською колонією Золотий Берег, а також між німецьким Камеруном і британською Нігерією. Вона проголошувала свободу переміщення і торгівлі в районі озера Чад, декларувала взаємне визнання прав приватних і юридичних осіб, а також свободу місіонерської діяльності у колоніальних володіннях сторін.

Острів Гельґоланд відіграв значну роль у подальшому військово-морському розвитку Німецької імперії — окрім укріплення безпеки узбережжя, він став головною базою німецького флоту.

Договір був зустрінутий із великим незадоволенням колоніальними партіями Німецької імперії, прихильниками більш агресивної політики в Африці і у світі. Німецька преса писала, що «ми міняємо королівства (Уґанду, Віту та Занзібар) на корито (Гельґоланд)». Популярна в пресі назва договору «Гельґоландсько-Занзібарська угода» мала сформувати враження, що Німецька імперія віддала Британії Занзібар в обмін на Гельґоланд, обмін відверто нерівноцінний. Втім, Гельґоланд виявився єдиним німецьким територіальним надбанням колоніальної доби, що був збережений за Німеччиною Версальським договором після її поразки у Першій Світовій війні і дотепер залишається німецьким.

• Birken, A. Der Helgoland-Sansibar-Vertrag von 1890 // Internationales Jahrbuch für Geschichts- und Geographie-Unterricht. Bd. 15, 1974, S. 194–204.
• Gillard, D. R. Salisbury's African Policy and the Heligoland Offer of 1890 // English Historical Review (1960) 75#297 pp. 631–653 in JSTOR
• Pyeatt, Duane Niler. Heligoland and the making of the Anglo-German colonial agreement in 1890 (MA thesis Texas Tech University, 1988) online
• Rüger, Jan. Sovereignty and Empire in the North Sea, 1807–1918 // American Historical Review 119.2 (2014): 313-338.
• Rüger, Jan. Heligoland: Britain, Germany, and the struggle for the North Sea. Oxford University Press, 2016.
• Schneppen, H. Der Helgoland-Sansibar-Vertrag von 1890 // Kolonialismus hierzulande – Eine Spurensuche in Deutschland. Erfurt: Sutton Verlag, 2007, S. 185–189.

• Докладніше про договір (нім.)
• Текст договору (нім.)